Попри це, Абхідхамма користується величезною повагою, особливо в М’янма та Шрі-Ланка, де її вивчення стало важливою частиною чернечої освіти.
Тексти Абхідхамми не є систематичними філософськими трактатами у західному розумінні. Вони радше становлять детальну схоластичну переробку матеріалу, викладеного в суттах. Основним методом є класифікація: короткі списки, числові групування та категоризації розгортаються у складні аналітичні схеми.
Тематика Абхідхамми охоплює етику, психологію та епістемологію. Центральною є ідея аналізу реальності на мінімальні елементи — дхамми, які складають досвід. Такий підхід сприяв розвитку раціоналістичної тенденції в буддійській думці, що прагнула чітко описати структуру свідомості та процеси пізнання.
Історично корпус Абхідхамми мав суперечливу долю. Школа Махасангіка не визнавала його канонічним, а окремі інші школи включали до цього розділу тексти з інших частин канону. Таким чином, його статус формувався поступово.
Сім книг Абхідхамми
Палійська Абхідхамма Пітака складається із семи творів (пакарані), кожен із яких виконує особливу функцію.
- Дхаммасангані («Короткий виклад Дхарми») — психологічно орієнтований посібник з етики для ченців. У ньому перелічуються й аналізуються стани свідомості та моральні якості.
- Вібханга — класифікаційний текст, що доповнює Дхаммасангані та розглядає аналогічні теми в іншому ракурсі.
- Дхатукатха — аналіз елементів існування та їхніх взаємозв’язків.
- Пуггалапаннатті — класифікація типів особистості та ступенів духовного розвитку. Часто вважається найдавнішим текстом Абхідхамми.
- Катхаваттху — полемічний трактат, що традиційно приписується Моггаліпутта Тісса. Він містить дискусії з іншими школами; перший розділ присвячено проблемі існування душі.
- Ямака — серія питань, у яких психологічні явища розглядаються з двох протилежних позицій, що сприяє логічному аналізу.
- Паттхана — масштабний трактат про причинність і 24 види взаємозв’язків між явищами. Це одна з найскладніших частин канону.
Причинність і буддійська психологія
Однією з вершин Абхідхамми є розробка теорії умовності. У Паттхані детально аналізуються різні типи причинних зв’язків між ментальними й матеріальними процесами. Такий підхід демонструє прагнення пояснити світ не через субстанцію, а через взаємозалежність явищ.
Абхідхамма формує своєрідну «карту свідомості». Психологічні стани розглядаються як миттєві, взаємопов’язані події. Вчення про анатта (безсубстанційність) тут набуває аналітичного виміру: особа розуміється як сукупність процесів, а не як незмінне «я».
Хоча Абхідхамма вважається пізнішою частиною канону, вона стала основою інтелектуальної традиції Тхеравади. У М’янмі її вивчення є ключовим етапом підготовки ченців. Складні класифікації й логічні аналізи сприяли формуванню розвиненої буддійської схоластики.
Іван Гудзенко
