Витоки сюрреалізму можна знайти в попередньому авангардному русі — дадаїзмі, який виник як реакція на жахіття Першої світової війни і свідомо руйнував традиційні уявлення про мистецтво, використовуючи іронію, абсурд і провокацію. Але, на відміну від дадаїзму, який наголошував на запереченні та антимистецтві, сюрреалізм прагнув позитивного вираження, перетворення реальності через інтеграцію свідомого й несвідомого.
Витоки ідеології сюрреалізму
Сюрреалізм виник як відповідь на глибоке розчарування європейською культурою та політикою, яке настало після Першої світової війни. Його представники вважали, що раціоналізм, який протягом століть домінував у європейській думці, призвів до руйнівних наслідків, кульмінацією яких стали жахи війни. Сюрреалісти прагнули створити новий спосіб розуміння світу, у якому раціональне й ірраціональне, реальне і фантазійне, повсякденне і мрійливе об’єднувалися в одну сутність — сюрреальність. Відповідно до цих ідей, вони намагалися руйнувати межі між тим, що вважається «нормальним», і тим, що лежить за межами звичного.
Андре Бретон і маніфест сюрреалізму
Головним теоретиком і рушійною силою сюрреалістичного руху став французький поет і критик Андре Бретон. У 1924 році він опублікував «Маніфест сюрреалістів», який окреслив основні ідеї та цілі руху. За Бретоном, сюрреалізм прагнув до об’єднання свідомих і несвідомих сфер людського досвіду, щоб створити «абсолютну реальність, або сюрреальність», де реальність сну і фантазії поєднувалася б з повсякденним світом раціональності.
Бретон бачив у несвідомому величезний потенціал для людської творчості. Спираючись на теорії Зигмунда Фрейда, який вивчав глибинні шари людської психіки, він вважав, що розум людини містить приховані ресурси уяви, здатні кардинально змінювати наше сприйняття світу. За його твердженням, доступ до цих ресурсів можливий через сни, автоматичне письмо, вільні асоціації та інші методи, які дозволяли б проникати в несвідоме.
Іван Гудзенко
