Марко (найранніше Євангеліє, бл. 70 р. н. е.) представив Ісуса як харизматичного екзорциста, мандрівного проповідника, який мав особливі дари від Бога, що діє через Божий дух. Ісус (згідно з Марком) мандрував малими містами та селами Галілеї, несучи звістку про те, що пророки передрікають останні дні. Відповідно до Марка, Ісус навчав через притчі, які використовували повсякденні поняття та деталі, щоб навчати через приклади. Він покликав дванадцять учнів до свого найближчого кола, символізуючи відновлення дванадцяти колін Ізраїля.
Починаючи з Марка, в Євангеліях розповідається, що єврейське керівництво (головним чином фарисеї, книжники та садукеї) було проти вчень Ісуса з самого початку служіння. Ісус і його учні вирушили до Єрусалиму, щоб відсвяткувати свято Пасхи. Потім Ісус пішов на Храмову гору і перервав службу продавців тварин. Згідно з Марком, саме ця подія призвела до смерті Ісуса. Після святкування пасхальної трапези (яка стане християнським ритуалом Таємної вечері) Ісус з учнями пішли на Оливну гору, щоб помолитися. Марко розповів, що саме там один із його учнів, Юда, видав Ісуса єврейській владі, і його заарештували.
Євангелія повідомляють про серію вечірніх і ранкових судів перед різними групами (Синедріон, правляча Рада Єрусалиму, первосвященик), і Ісус був засуджений за богохульство. Ісус був невинним у цьому звинуваченні, але автори Євангелій знали, як Ісус помер, і використовували богохульство як засіб змови, щоб передати його Риму.
Ісуса стратили в п’ятницю вдень. Субота була суботою, яка починалася із заходом сонця в п’ятницю, тому жінки не могли піти до гробу до ранку неділі, щоб завершити похоронні ритуали. Саме тоді його послідовники стверджували, що тіло Ісуса зникло, що він воскрес із мертвих Богом. У результаті було висунуто твердження, що Ісус вознісся на небо.
Євангелії описують Ісуса як харизматичного вчителя, який навчав і проводив чудеса, а також як фігуру, що зазнала страждань і смерті за свої вчинки. Це привело до виникнення віри в його воскресіння та вознесіння на небо, що стало центральним елементом християнської теології і сприяло поширенню християнства.
Іван Гудзенко
