Історія виникнення джайнізму і його засновник
Джайни вірять, що їхня релігія насправді існувала вічно. Вчення протягом усієї історії людства, то з’являлося, то забувалося, щоби знову повернутися з приходом нового вчителя, який знову відкривав його для людей. Така ось циклічність. Сучасна історія вважає засновником джайнізму, людину, яку називають Магавірою або Джиною. Від останнього слова походить назва самої релігії –джайнізм.
Він жив приблизно в VІ столітті до нашої ери одночасно із засновником буддизму – Буддою Шакьямуні. Вони дуже близько жили один до одного, на території сучасної північно-східної Індії і між цими релігіями неймовірно багато спільного. Багато термінів там називаються однаково і означають одні і ті ж самі речі. Магавіра був просвітленим, в джайнізмі тіртханкармі.
Джайністи вірять, що він був останнім із просвітлених, але до нього було ще двадцять чотири вчителя, які проповідували те ж саме вчення, коли воно в черговий раз пропадало і забувалося. Буддисти вірять, що попередниками Будди були двадцять шість будд, які те ж вчили що і формальний засновник Буддизму – Будда Шакямуні. Це одна із багаточисельних тотожностей між двома релігіями. Багато спільного джайнізму з індуїзмом. Усі три релігії мають три конпепції: карма, реінкарнація, звільнення із кола перероджень.
Магавіра – засновник джайнізму народився в багатій сім’ї, отримуючи найкращу освіту, але у віці тридцяти років став аскетом, відмовився від будь-яких мирських благ, дотримувався суворих постів і багато медитував. Завдяки чому став наступним і просвітився, після чого він почав проповідувати своє вчення.
Магавіра ходив по вулицям голим, тому на деяких картинах і статуетках він зображений без одягу. У нього було одинадцять учнів-апостолів, які стали проповідувати вчення після нього. Віці сімдесяти років він помер, відійшовши в нірвану, нарешті звільнившись від кола перероджень.
Віровчення джайнізму
Джайни не вірять в Бога, а в те, що наш Всесвіт завжди існував разом з духовними та фізичними законами. На їхнє переконання Всесвіт циклічний, перероджується кожні мільярди років. Джайни вірять в реінкарнацію (переродження душ). Після смерті будь-яка істота перероджується в іншу. Те, ким ти будеш в наступному житті, і те, що тебе чекає в наступному житті залежить від власної карми. Якщо будеш робити погані речі, то погана карма в подальшому вплине на твоє життя і стане наслідком твого наступного перевтілення. Джайни вірять, що карма не є якоюсь містичною силою або законом, а деякі фізичні матеріальні частинки, типу атомів.
Атоми при вчиненні поганих речей входять в тіло і душу людини, там накопичуються і впливають на її життя. Для джайна важливо, щоби такої карми накопичувалося менше, для того, щоб у наступному житті отримати краще перевтілення. Головна ж мета – виривання з колообігу перероджень і взагалі перестати перероджуватися. Такий стан називається мокшею, тобто деяким звільненням. Такої мокші здатні досягнути монахи-джайни, а не прості миряни.
Основні важливі принципи релігії
В тім це не означає, що мирянам не потрібно дотримуватися правил джайнізму. Простими мирянами вони дотримуються, проте не так суворо, але не з метою досягнення мокші, а в наступному житті переродитися в людину, яка вибере для себе шлях монаха до людини, в якої буде достатньо волі для дотримання більш суворих правил. І вже в наступному житті правовірний джайніст планує досягти мокші. Для звільнення душі від поганої карми джайністам необхідно слідувати за принципами їхньої релігії, головним з яких є не насилля, яке називається ще ахімсою.
Максимально цьому принципу в джайнізмі повинні слідувати монахи. За їхньою вірою самим жахливим є відбирання життя. Якщо це зроблено випадково, то наслідки будуть такими як для того, хто спеціально когось вбив. Адже сам не зробив для цього нічого, щоб не зашкодити живим істотам. Тут чітко помітно різницю між джайнізмом та буддизмом. В буддизмі спричинення комусь навмисної шкоди призводить до поганої карми, тоді ж як в джайнізмі не важливо чи це навмисно чи ні. Вбивство комахи із-за необережності на землі те ж саме, що спрямоване вбивство. Саме тому джайністські монахи носять маскові пов’язки з тканини на обличчі і підмітають перед собою віником дорогу для недопущення смертного вбивства.
Торкається це також не тільки фізичної шкоди, а душевної (зачеплення людських почуттів, емоцій ). Джайнізм суворо забороняє брехати. Якщо джайніст знає, що правда може привести до насилля, то він повинен її приховати, збрехати задля недопущення насильства. Також для джайністів є приписи з переконанням відноситися до людей інших релігій. Адже зневага до цього приведе до негативних емоцій зі сторони представників, які сповідують ту чи іншу релігію.
Звичайні джайністи можуть дотримуватися принципу ахімси так як вони можуть, адже не надіються досягти мокші як монахи. Тому і правила для мирян не є надто суворими. Але миряни не можуть працювати у сферах: риболовля, скотарство, вирубування лісів, фермерством, адже можуть нашкодити мурасі, жуку, черв’яку. Більшість мирян зайняті іншими сферами: банківська справа, ювелірне ремесло, фінансова справа, юриспруденція та інші, тобто те, що не загрожує смерті живих істот.
Джайністами практикується радикальне не насилля не заради любові до життя, а власної егоїстичної мети, щоб не зашкодити собі самому. Так як вчинення шкоди живим істотам тягне за собою погану карму, і в такому випадку джайніст несе шкоду собі.
Джайністи є вегетаріанцями, споживаючи тільки рослинну їжу, плоди. Не можна їсти квіти тих чи інших рослин, оскільки це ставить під загрозу їхнє розмноження та виживання, під заборону також підлягають ферментні продукти: квашена капуста, квас, хліб, спиртне (як продукт діяльності мікроорганізмів).
Монахи не можуть готувати на вогні, адже ненароком вб’ють живу істоту. Цей обов’язок покладений на мирян, які заробляють добру карму з егоїстичною метою. Окрім ахімси існують інші правила: не можна красти, а заробляти на життя для себе; брехати, кидати на гроші людей, зраджувати чоловікам та дружинам. І тут джайнізм не особливо відрізняється від інших релігій.
Напрямки в джайнізмі
У джайнізмі виділяють таких два основних напрямки як світамбара та дігамбара. Останніми трактується заповідь щодо не прив’язання і не володіння нічим, навіть одягом. Тому монахи гілки дігамбара ходять практично голими по вулиці так само як Махавіра – засновник джайнізму. А монахи гілки світамбара ходять в білому одязі з маскою на обличчі і віниками. Існують між цими гілками протиріччя щодо писань, які з них істинні, а які не істинні, правильне їхнє трактування. Дігамбара вірять у досягнені мокші чоловіками., а не жінками, оскільки ті можуть ходити голими. Дігамбара вважають жінок загрозою у благочесті чоловіків, від яких потрібно триматися якнайдалі.
А у світамбарі вважають, що жінки можуть досягти мокші і є рівними чоловікам. Джайністів оголених стає менше, чисельність яких падає. А в деяких штатах Індії ходити голим заборонено, навіть якщо джайніст – чоловік. Тому дігамбарам доводиться переїжджати в іншу частину аби слідувати своїй вірі, щоби вирватися з кола перероджень у більш пристосованому для цього середовищі.
Божественні істоти в джайнізмі
Джайністи вірять у божества чоловічої та жіночої статі з надприродними здібностями, їх називають якшами та якшинями. Проте такі істоти опиняються під законом карми, адже перебуваючи в тонкому світі здатні зіпсувати свою карму через погані вчинки і переродитися в майбутньому в людини або ж тварину. Тобто закони карми одинакові для усіх і їх порушувати не повинен ніхто, торкається це також богів. Крім цих є ще тіртханкари (у перекладі із мови санскриту – творці переправи), тобто той, який створив для людей міст звільнення і відкрив його для усіх, які бажають пізнати джайнізм, що існував вічно. Хоч в храмах і знаходяться статуї, яким поклоняються джайністи, але вони не є божествами. Відсутність в цій релігії Бога-Творця, який перебуває вище законів природи сприймається іншими так, що ті вважають джайнізм атеїстичною релігією.
Не менш важливою в джайнізмі є практика ритуалу салідхана. Суть її полягає у відмові монаха–джайніста від їжі та води і в кінці помирає. Тобто це є піст з фатальним випадком. Приймаючи таким чином смерть перестає спричиняти смерть живим істотам. Ритуал відбувається через публічне оголошення це зробити, тому йому необхідно отримати дозвіл від свого духовного наставника. Ними дається клятва не рухатися. Вони лягають на солом’яну підстилку, не намагаючись встати з неї, чекаючи смерті. В штаті Раджастані 2015 року Верховним судом було заборонено практику салідхани, що викликало невдоволення прихильників джайнізму. Зрештою місцева влада змирилася і не стала перешкоджати у джайністській практиці.
Символ джайнізму
Ніякого відношення джайністський символ до нацистської свастики немає. Така свастика поширена із найдавніших часів в Індії. Кожна із гілок свастики означає існування однієї із чотирьох форм душі: божественна істота, людина, пекельна істота, форма тварини або рослини. Свастика також означає цикл перероджень під впливом кармічних законів, а долоня на символі – принцип ахімси (не насильства). Символ було прийнято 1974 року.
Пекло в розумінні джайнізму
У цій релігіє існує пекло, куди можна потрапити за зіпсованої карми. При перебуванні в пеклі відбувається перероблення поганої карми і повернення душі на землю для звершення добрих справ.
Джайнізм у сучасному світі
В Індії проживають джайністи, загальна чисельність яких складає 5000 000. Він впливає на державну політику. Джайністи зосереджуються в Європі, особливо у тих місцях, де є індійці — у Великобританії та США. Поступово зростання співтовариства спостерігається на Далекому Сході, Австралії.
Панас Вернигора
