Зазвичай це два Сонцестояння (21 грудня та 21 січня), два Рівнодення (21 березня та 21 вересня), чотири проміжні точки рівноваги між Сонцестояннями та Рівноденнями (1 лютого, 30 квітня, 1 серпня, 31 жовтня), апогей та перигей орбіти Землі навколо Сонця (6 січня, 6 липня) та дві точки рівноваги між апогеєм та перигеєм (5 квітня, 5 жовтня).
Давні культури вважали Природу живою істотою. Вона мала народжуватися та помирати, як й все живе. Наша земна Природа народжувалась 5 квітня, набирала сили влітку, починала втрачати їх восени, й помирала 31 жовтня, щоб 5 квітня наступного року знову народитися.
Але Природа, як й все живе, має безсмертну Душу, що вічна та ніколи не помирає. Тому вважалось, що душа Природи втілюється у наш, фізичний, світ на термін з 5 квітня по 31 жовтня, а з 31 жовтня по 5 квітня душа Природи перебуває у потойбічному світі.
Тому в усіх прадавніх культурах сенсу свята 31 жовтня є два. 1. Проводи Души Природи до потойбічного світу до весни. 2. Коли Душа Природи переходить з світу живих до світу померлих, Брама між світами відкривається. Тому, за віруваннями давніх людей, саме 31 жовтня, й кілька днів після цього дня, поки Брама відкрита, існує можливість спілкуватися з духами предків та вшановувати їх.
У давніх слов’ян цей день мав назву «Русалія». Й він пов’язаний з річками. Справа у тому, що у багатьох слов’янских племен було прийняте поховання через кремацію. А попіл клали у води річок, бо вважалося, що річки протікають через усі світи, та можуть перенести попіл до світу померлих. Іноді померлих клали на гілкові плоти, які підпалювали та пускали у плавання по річці. Водночас відбувалася й кремація й сплав попелу по річці. Тому річки вважалися Брамою – як у світ померлих предків, так й у світ богів. Тому було прийнято у цей день класти у води річок гарбузи – щоб річка перенесла ці подарунки предкам у світ мертвих. Іноді у води річок занурювали яблука, груші та сливи. Помаранчевий колір гарбуза символізував життя. Надати у подарунок предкам життя через посередництво річки – у тому й полягає сенс обряду. Вважалося, що за ці подарунки предки віддячать нащадкам.
В індуїзмі у ці дні проходить релігійний фестиваль «Дівалі» (він триває тиждень) — «Шлях Вогнів». Запалюються ліхтарики по всій Індії. Сенс свята: відкрита Брама між світами, то Боги, Предки та Герої можуть спілкуватися з нащадками. Світло перемагає темряву. Свято «Дивалі» визнає також джайнізм та сикхізм, до того ж — це й офіційльне свято Індії. День початку Дивалі розраховується по місячному календарю, але святковий тиждень обб’язкого зачіпає дату 31 жовтня. До речі, майже у всіх релігіях Індії річки також вважаються Брамою між світами – тому подарунки для богів та предків кладуть у води священних річок (серед яких найвідоміша Ганг) кожного дня.
На кінець жовтня – початок листопада часто припадає й буддійське свято Лхабаб Дуйсэн, воно часто співпадає з датою 31 жовтня. Це – святкування сходу Будди з неба Тушіта. Але обряди на Лхабаб Дуйсэн такі самі – буддійські ченці готують підноси з їжею та подарунками для надприродних сил та предків, які запускають плисти по річках.
Назву святу Гельвін дала скандинавська богиня Хель. Оскільки скандинави (так звана «Північна Традиція») також вірили у те, що природа на зимовий період переходить у потойбічний світ, та відкривається Брама до світу мертвих, то відкривається й богиня Хель – повелителька світу мертвих (про це згадано у Молодшій Едді). Власне слово Гельвін й перекладається як «дні богині Хель».
Кельти, що жили на території багатьох країн Європи, святкували 31 жовтня свято Самхейн. Також це свято святкує сучасна містична течія «Вікка». Сенс свята у кельтських народів такий самий — Душа Природи йде у потойбічний світ, предки спілкуються з нащадками. Іноді його називають Днем Мертвих. Саме кельти видаляли нутрощі з гарбуза, прорізали в шкірці символічний рот і очі, і ставили всередину гарбуза свічку. Ця свічка виконувала одночасно дві функції. 1. Служила маяком для душ предків, які бажають відвідати нащадків. 2. Служила для відлякування злих духів, які могли вирватися з потойбічного світу цієї ночі. В Австрійський Альпах, у Штирії, у горах Мертвих, мені вдалося спостерігати, як цієї ночі місцеві жителі виставляють на ніч скляні ліхтарі, в яких яскраво горять помаранчеві (кольору гарбуза) великі свічки.
Саме цей кельтський звичай з гарбузом зараз розповсюдився по світу й є символом Гельвіну.
Гельвін на обох американських континентах має назву «Діа де лос муертес» — свято збереглося у Південній та Північній Америці ще з часів ацтеків, ольмеків, майя та інків. Триває 31 жовтня та 1-2 листопада. Його тотально відзначають усі країни Мезоамерики. Цими днями шанують богиню Міктлансіуатль — жінку зі скелетом замість голови, правительку вищого рівня потойбічного світу, повний аналог скандинавської Хель. Цього ж дня вшановують і Санта Муерту (Свята Смерть). Цей культ розглядає Смерть як Вчителя, Друга та Наставника, який не дозволить людині оступитися і зробити помилки, і дуже поширений на обох американських континентах. Сьогодні практично в кожному будинку можна знайти статуетку Санта Муерти. Невід’ємною частиною святкування є також гарбузи та відвідання річок, озер, або берегу океану. Багато людей купаються у річках у цей день, навіть якщо погода холодна.
Коли слово «Хель» потрапило у США, то його записали словом «hell». А у американському англійському «hell» має значення «ад». Тому люди почали сприймати Гельвін як свято різної нечистої сили. Коли з потойбіччя виходять різні чудовиська й погрожують людям. На цю тему створено безліч фільмів жахів.
Насправді ж Гельвін до нечистої сили ніякого відношення немає. Це свято шанування предків.
Друїди Британії вважали цей день – 31 жовтня – днем жахів. Кожна людина чогось боїться. Друїди вважали, що у цю ніч жахи можуть матеріалізуватися. Але, якщо не підкоритися жаху, не злякатися, то він зникає назавжди й більше ніколи не турбує людину. Тому день 31 жовтня зараз став всесвітнім днем гри «налякай друга».
Шанують померлих у цей день й у релігіях Африки – як у більш первісній Іфі, так й у більш сучасному Вуду.
1 листопада католицька церква святкує День Усіх Святих. У цей день також прийнято читати молитви за померлих. У багатьох країнах Європи запалюють вночі помаранчеві свічки. Існує безліч переказів про дива, які стаються у канун Ночі Всіх Святих. Також 31 жовтня православні християни шанують Євангеліста Луку.
День 31 листопада має ще дві цікаві традиції: відвідини мостів та стояння на мостах. Вважається, що у цей день виникають містичні мости між світами та можна отримати вдачу від надприродних сил, що живуть у цих світах. Також стояння на мосту у цей день розширює свідомість й допомогає духовно осягнути Всесвіт.
Тепер ми бачимо, що майже нема на нашій планеті духовних течій, релігій та містичних систем, які не шанують предків та обрядово не використовують цей день.
А таких днів у Колесі Року всього 12!
Ігор Мехеда
