Майбутня територія проживання біхарців з давніх-давен була центром формування культури Індії. Тут розташовувалися індійські країни Магадха, Вайшалі та інші. На цій землі ще у 6 столітті до н. проживав і проповідував прогресивне на той час вчення сам Будда (він же Гаутама). У Біхарі з’явились буддизм, джайнізм.
Найменування «Біхар» виникло за часів правителя Бхактіяра Кхілджрі, так називали землі, що знаходилися біля Біхар-Шаріфа, тут було багато буддистських монастирів – віхарів. Статус окремої провінції Біхар отримав за знаменитого шаха імперії Великих Моголів – Акбарі.
Біхарці використовують кілька близьких мов — магахі, бходжпурі, майтхілі, що відносяться до групи індоарійських. Раніше їх вважали за місцеві варіанти хінді або окремої мови біхарі. Часто використовується хінді.
Здебільшого біхарці – прихильники індуїзму; є адепти ісламу, християнства. Існують регіональні спільноти прихильників джайнізму, сикхізму, буддизму. Мусульмани здебільшого проживають у міських поселеннях.
Регіональні народності біхарців істотно різняться мовою, ще різні за параметрами системи каст. Важлива роль суспільстві відведена майтхильским брахманам. Вони зазвичай є вегетаріанцями. Чоловіки одягаються у дхоті, жінки – у сарі.
У північних районах проживання відчувається ісламська дія в покрої повсякденного одягу. Весілля влаштовується після викупу нареченої. Одружені жінки носять проділ, пофарбований синдуром і скляні браслети. У спадщині всі сини одержують рівні частки, але головний спадкоємець – старший син.
Іван Гудзенко