(Мф.22, 1-14)
У цій притчі теж заховано духовний смисл із моральним висновком для християн. Шлюбний бенкет сина символізує не лише Літургію, а саме Таїнство Євхаристії, в якому приймають участь усі без винятку віруючі в Христа. Святими отцями ця притча тлумачиться наступним чином: розпорядником або ж господарем бенкету є цар – Бог Отець, який влаштував шлюб для Сина з Церквою, сином царя – Господь Ісус Христос, Син Божий, нареченою – Церква, шлюбним бенкетом – Царство Боже; слуги, які запрошували усіх на весілля – пророки, послані Господом до народу Ізраїлю, котрі закликатимуть до спасіння; люди, які відмовили слугам – ізраїльський народ; убогі, каліки, сліпі – язичницькі народи, які не бачили Христа і хочуть пізнати Його і бути просвітленими світлом Святої Євангелії; весільний одяг – праведність, чистота, святість, через яку входять у Царство Боже.
Притча, яку розповів Господь взята із буденного життя Близького Сходу. Існував звичай: той, хто запрошував на бенкет – видавав одяг запрошеному. Бувало так, що людина на верблюді , коні або ж ослі приїжджала і одежа забруднювалася пилюкою, тоді такий одяг знімала і вдягалася у святковий.
Святитель Іоанн Златоуст бачить подібність та відмінність у притчах, як стверджує він: бо ця притча показує довготерпіння Боже, Його опіку та юдейське нечестя та заклик язичників, а також яке життя очікує тих, хто нехтує. Чи може бути погано невдячності бути запрошеними та весільний бенкет та не прийти? Хто не захоче піти на шлюб до царя, який приготував його для сина? Ти запитаєш: для чого Царство Небесне назване шлюбом? Щоб ти пізнав опіку Божу, Його любов до нас, величність у всьому, пізнав те, що там немає нічого сумного та скорботного, але все наповнене духовної радості.
Святителем Григорієм Великим пояснив це так: Отець влаштовує шлюб для царюючого сина, поєднавши з Ним, через таїнство втілення, Святу Церкву. В Одкровенні Іоанна Богослова теж йдеться про святкування весільного бенкету після кінця світу, при викритті блаженства праведників, що були викуплені Дорогоцінною Кров’ю Христа, але в першому пришесті Своєму на землю відбулися заручини з Церквою, відкрито шлюбну вечерю, запропоновано дари благодаті Божої. Для віруючих приготовлена Євхаристія Пречистого Тіла і Божественної Крові, хрещення та покаяння, дари Святого Духа, Царство Небесне. Бог закликав ще в давнину народ, предків через пророка і вождя Мойсея, який передав їм Закон; Своїх пророків, що відкривали божественну волю ; Іоанна Хрестителя, яким усі відправлялися до Христа; Сам Спаситель закликав усіх не через слова, а дії, апостола Петра та інших апостолів.
Царство Його Отця вже було приготовлене, але ніхто із затверділих і жорстокосердих юдеїв не навернувся і чим більшим було довготерпіння Боже, то тим сильніше ставали вони жорстокими, адже лінувалися прийти на шлюб, а не за зайнятістю своїх земних справ. Духовні справи важливіші і інші необхідні заняття слід залишити. Першою їхньою провиною є побиття пророків, другою – вбивство Сина; третя – будучи закликані Убитим ними ж не хочуть йти на шлюбний бенкет, відмовляючи Богу.
Блаженний Феофілакт під тим, що пішов на поле своє розуміє ніщо інше як схилення до плотського розкішного життя. Святий Іларій під слугами розуміє апостолів, які говорили про заклик пророків до народу, послані вдруге слуги – мужі та наступники апостолів. Як не дивно це звучатиме, але під воїнством царя розуміються римські легіонери, які знищили Єрусалим, який втратив свою сутність як міста Божого, Царя Великого, що визнає його повністю опустошений.
Господь Серцезнавець Сам побачить, хто є гідним, і не є Царства Небесного. Усі одягнені у світлу духовну одіж, що названа «ризою правди», змінюються через благодать Божу і зберігають чистоту душі своєї, не оскверняючи її гріхами. Весільна одежа є тим чистим і непорочним життям, яка як одежа зіткана з добродійства. А святитель Іоанн Златоуст розуміє під нею справи життя. Симеоном Новим Богословом також пояснюється ця притча: такий шлюб буває з кожним вірним сином дня, кожна віруюча душа може не лише стати учасницею Царства Божого, а й нареченою Христовою.
Святитель Інокентій Херсонський говорить, що здригається при словах притчі про людину, яка увійшла на бенкет без весільного одягу. Особливо так слова люди мають приймати на пам’ять, коли приступають до Вечері Господньої, тобто причастя Пречистих і Божественних Животворчих Таїн Святого Тіла і Крові Христових. Ніяка вечеря не уподібниться цій величній вечері Царя Небесного, до якої маємо приступати з страхом Божим і трепетом душі та чистотою серця. Скільки ж тих, які зостаються в невесільній одежі, в якій застає їх заклик рятівної благодаті на роздоріжжі світу, не змінивши ні сердець, ні свого власного життя.
Святитель Феофан Затворник подає мудру пораду людям: жити так, щоб Бог любові полюбив тебе вічною любов’ю. Йти на торгівлю свою, але пильнуй, щоб через придбання мирських благ не продати світу своєї душі. Йти на свої поля, удобрювати землю та сіяти насіння, щоб його плодами зміцніти тіло, сіяти потрібно на ниві душі насіння добродійства, щоби пожати плоди вічного життя. Зберігати потрібно незаплямовану одежу свою, яку отримали у Святому Хрещенні, до кінця свого життя, щоб бути гідним небесного чертогу, в який входять ті, що мають чистий одяг та запалені світильники в руках. А у кого відсутнє усе це, той буде вкинений у пітьму непроглядну, зазнає страждань і мук у полум’ї вогню, що уподібнюється плачу і скреготанню зубів (неприємному стану християнської душі ).
Притча закінчується словами про багатьох покликаних до спасіння та вічного життя, але з них залишається мало обраних у Царство Христове. Так як тим, що пізнали Світло Христової Євангелії, Його любов, дари святого Духа, уготована вічна нагорода, життя з Богом, Ангелами і усіма святими, а іншим – за приниження сиріт, вдів, насміхання над скорботними, немічними, збиткування над бідними та корисливе збагачування на них – очікує справедливий і безповоротний справедливий суд Господній, на якому і виявляться задуми сердець, тоді кожен отримає заслужене.
Пегас
