У Ісламі так само як і в християнстві існує чітка ієрархічна структура. Що є спільного, а що відмінного в ієрархічній структурі ісламу та християнства? Чи існував своєрідний поділ ієрархії в ісламі? Що собою являє ісламське духовенство? Спробуймо дати чітке формулювання даного визначення.Спершу перейдемо до визначення поняття «ісламське духовенство».
Цей термін був вжитий для позначення сукупності осіб, які виконують функції організації культу , розробки догматичної та релігійно – правової доктрини.
У мусульман, навіть повнолітній чоловік, який володіє та оперує достатніми знаннями та морально – етичним авторитетом, за згодою віруючих мусульман може керувати релігійним життям. У вітчизняній ісламознавчій літературі ми зустрічаємо, що духовенство в сучасному ісламі розглядається як деякий соціальний прошарок , в обов’язки якого входить не тільки збереження релігійного знання, а й здійснення релігійного та морального керівництва громадою одновірців.
Найчастіше , в ісламі терміном «ісламське духовенство» позначають уламу. Дане визначення має безсумнівно своє походження. Воно походить від арабського слова «алім», що у перекладі на українську мову одзначає — той, що знає, науковець, тобто це люди, які є справжніми знавцями богослов’я, історико – релігійних переказів, етико – правових норм в ісламі. Під поняттям «улама» потрібно розуміти теоретиків – розробників богословських питань (муджтахіди), а також мусульманського права (факіхи), практичних діячів, що спеціалізуються на релігійно — суспільних функціях , особливо щодо відправлення культу (мулла), здійснення судочинств на основі закону шаріату (каді), керування релігійною громадою (імам), орденів та братств (шейхи), у традиційній освіті (мектебе).
У Арабському халіфаті, а також в середньовічних державах, які слідували за ним, набули самі по собі чітких організаційних форм та суворої субординації, утворюючи такі собі невеличкі групування, згідно їхньої приналежності до різних напрямків в ісламі, громади та богословсько – правові школи, професійних занять та місця проживання. Сам корпоративний рух улами отримав розиток в межах Османської імперії та держави Сафавідів.
На початку ХVІ-ХVІІІ століть за підтримки Османської держави склався корпус осіб, які стали називатися «людьми релігії» (у арабській транскрипції це слово звучить як «рід жал ад — дін»), які тісно взаємодіють з державним апаратом , мають сувору ієрархію офіційних духовних керівників для маси віруючих мусульман (найбільше прослідковується у середовищі шиїтського ісламу, який розташований в Ірані) та в ряді братств суфістів.
Керівники таких орденів та братств у деяких сектантських громадах нерідко сприймаються масовою свідомістю віруючих як певні виразники інтересів та сповідання широких народних мас.
Отже як ми вже з’ясували, іслам має чітку ієрархічну структуру, духовні звання у ньому даються мусульманам в залежності від роду їхньої діяльності, здійсненні вчинків, приналежності до напрямку ісламу та його статусу (звання шиїтів, суфійські ранги).
Ієрархія розпочинається від нижчих до вищих духовних звань:
1) Валі або ж шавлія (покровитель, святий в ісламі), точніше так називали праведників, які були наближені до Аллаха щиросердечною молитвою та поклонінням.
2) Аліми (ті, що мають знання, науковці) — прикликані Аллахом авторитетні знавці теоретичної та практичної сторони в ісламі.
3) Ахун – в часи дореволюційної Росії так називали в Ірані мусульманського єпископа, що став аналогом арабського кадія.
4) Аятола (в перекладі з арабської означає «знамення Аллаха») – є одним із шиїтський релігійних титулів. Люди, які удостоюються носити цей титул можуть бути справжніми експертами в ісламознавстві, в юридичній сфері, етиці та філософії, мають право викладання у школах релігійних наук.
5) Великий аятола – цей титул можуть носити ісламські науковці, що досягли вершин у фіксі (мусульманське право) та усулі (методології ісламу), вони мають право видавати фетви (шаріатські висновки з тих чи інших питань).
6) Імам (з арабської означає «ватажок») — це духовна особа, яка закріплена за мусульманською мечеттю та здійснює треби. Імам є прикладом наслідування для мусульман. Під час обов’язкової молитви (намазу) обирається імам, який буде керувати нею. Імамом може бути будь – який мусульманин, лише чоловік, який досяг віку 13 років. Згідно ісламської теології, дванадцять імамів в шиїзмі , були прямими духовними спадкоємцями пророка Мухамеда першим імамом як свідчить історія ісламу, був зять пророка – Алі, який став четвертим халіфом.
7) Ішан – один із титулів, яким називають керівників суфійських тари катів (братства) та голів спільнот ісмаїлітів. Крім того, ішанами називали представників роду, який походить віл пророка Мухамеда.
8) Каді — так називали шаріатського суддю, який виносив відповідне рішення на основі самостійного витлумачення Корану та Сунни. В часи Османської імперії ці особи виконували нотаріальні та адміністративні функції на території одного округу (каділик або каза). Від нього походив середньовічний іспансько – португальський титул – алкайд.
9) Мавлаві – почесне релігійне звання , яке є аналогічним мулі та шейху. У перекладі з арабської мови означає – правитель, власник.
10) Молдо – спочатку це слово було приєднане до революції в Киргизії, до складової частини імен чоловіків, які отримали мусульманську освіту. Але потім так почали називати досить грамотних людей, які підносились до статусу мулли.
11) Муджадід (з арабської мови означає – той, хто оновлює) – особа, яка оновлює віру. Згідно з хадісами пророка Мухамеда, через кожні сто років будуть з’являтися люди, що оновлюватимуть іслам.
12) Моджахед (у перекладі з арабської означає – той, що здійснює зусилля, борець), інша ж назва Газі – учасник Священної війни в ісламі, будь – який мусульманин, боротьба якого вкладається в причинні рамки одного із визначень джихада.
13) Муджтахід (з арабської означає — старанний) – так в ісламі називають науковця, який досягнув рівня іджтіхада.
14) Мулла (з арабської означає – намісник, охоронець, господар) – це духовне звання богослова, досвідченого чоловіка та правознавця, який знає напам’ять Коран (хафіза), хадіси, норми шаріату. У сунітів дуже часто використовувався як синонім звання імама, якого віруючі обирають як голову релігійної спільноти. У шиїтів мулла стоїть нижче імама. Такий мулла в шиїтів не приймає участі у світському керівництві, його компетенцією повинно бути лише тлумачення Корану та питання мусульманської віри.
На кавазі муллою називали мудзинів та інше низьке духовенство, тоді як каді та шейх – уль – іслам називаються у шиїтів муллою – ахундом або ж муллою – ефенді – у сунітів.
15) Мударіс – це особа , яка є факіхом (ісламський богослов — законознавець), викладач ісламських шкіл (медресе), методики юридичної справи та етико – правових норм в ісламі.
16) Муфасір — називали осіб, які тлумачать Коран або пишуть до нього коментарі, тобто це є автори тафсрів (наука тлумачення та коментування віршів Корану).
17) Муфтій (від арабського означає – висловлювати думку) – називається вища особа в мусульман, яка наділена правом виносити рішення з релігійно – юридичних питань, дає пояснення щодо застосування шаріату (правові, морально – етичні, релігійні норми ісламу). Його фетва (рішення) засновується на релігійно – юридичних канонах поширеного напрямку в ісламі – сунізму або ж шиїзму, а також мазхабу (шаріатська школа). Ще у 1778 році указом російської імператриці Катерини ІІ про призначення мул та інших духовних чинів магометанського закону, в Росії, точніше в місті Оренбурзі було організовано магометанське духовне зібрання – муфтіят.
18) Мухадіс – так називали науковця, який вивчає науку про хадіси.
19) Мухтасіб – особа, що служить в спеціальній організації і керується законами шаріату, слідкує за втіленням ісламських моральних норм в життя кожного мусульманина. Мухтасіби мали право накладати за провину різні види покарань (тазір), виконували крім того поліцейські функції. Вони проводили профілактику для правопорушників, в залежності від того яку ступінь важкості правопорушення той чи інший правопорушник вчинив. Спочатку правопорушників попереджують, а вже в крайньому випадку карають.
20) Муедзин – особа, яка в ісламі вважається служителем мечеті, він закликає мусульман з мінарета на молитву. Першим відомим муедзином став Біляль ібн Рибаха.
21) Наїб (від арабської означає – замісник, уповноважений, намісник) – називався правитель округу або провінції у середньовічних мусульманських державах таких як арабський халіфат та Золота Орда. Ще так називали уповноважених осіб, які втілювали військово – адміністративну владу на визначеній території. В османській імперії так називали суддю шаріатського суду, замісника верховного судді, помічника каді
22) Праведні халіфи – у сунітському ісламі таким чином називають чотирьох перших халіфів (правителів мусульман), при яких втілювалася зовнішня активна експансія, а халіфат збільшувався через земельні володіння: Абу Бакрі Умар ібн Хатаб, Усман ібн Афан, Алі ібн Абу Таліб. Вони після смерті пророка Мухамеда на протязі 30 років очолювали мусульманську спільноту, а при житті пророка приймали участь в діяльності спільноти, крім того були ще зв’язані з Мухамедом узами кровного споріднення або ж шлюбу.
Останні роки правління праведних халіфів почали називати «золотим століттям» ісламу, коли за них почали процвітати мусульманські добродійства. Халіфам було присвоєно титул «ар-рашидун», що в перекладі з арабської означає – ті, що йдуть праведним шляхом, для того, щоб відрізнити тих, які прийшли до влади у різні провінції єдиної могутньої мусульманської держави – Османська імперія.
23) Факііх – науковець в ісламі, який зосереджений в площині мусульманського права.
24) Хаджі — вважається почесним титулом мусульманина, який раз в житті здійснює паломництво до Мекки (хадж).
25) Хазрат – релігійний статус в ісламі. Відповідає статусу таксіра у Середньовіччі, ефенді – на Кавказі, ходжі – в Туреччині.
26) Халіф — назва самого високо титулу в мусульманському суспільстві, взагалі і в самому ісламі. У всіх своїх розпорядженнях , рішеннях та справах релігійної мусульманської спільноти (уми), халіф є обмежений законами шаріату. В системі халіфату не має наслідування правління, лише байят (присяга халіфа), яка відповідно є методом для вибрання халіфа (намісника, замісника). Хариджити називали у такий спосіб халіфом — правителя, що вибирався , який був обмежений волею
27) Хафіз – людина, яка вивчає напам’ять священну книгу – Коран, є охоронцем сакральної книги в ісламі За знання всього тексту Корану та вивчення його на пам’ять, відразу ж присвоюється такий духовний титул.
28) Худжат аль – іслам — релігійний титул у ісламському шиїзмі, за рангом вважається нижчим за аятолу, наприклад, він відповідає єпископу в християнстві.
29) Шахід (від арабської мови означає — свідок) – мусульманин, який засвідчує свою віру Аллаху впавши у битві. В ісламі він вважається мучеником за мусульманську віру, на подобі мучеників у християнстві.
30) Шейх – в ісламі це одне із почесних назв видатного богослова в ісламі, хоча є і інше значення цього слова:
А) мається на увазі духовний наставник, глова тарикату;
Б) вчитель, інакше кажучи керівник релігійної групи;
В) керівник групи паломників, які здійснюють зіярет біля Мекки;
Г) людина, яка живе при Мецці та допомагає паломникам здійснити зіярет;
Д) вождь арабського племені на Аравійському півострові;
Е) будь – яка людина, що є еміром називається шейхом.
Іноді шейхами могли проголошувати лідерів ісламських організацій.
31) Шейх – уль –іслам – це титул вищої посадової особи в ісламі з питань низки ісламських держав. У ісламському суспільстві частіше всього такий титул означав посаду верховного кадія (ісламського судді).
Стрикалюк Богдан – магістр релігієзнавства
