Професор, богослов О. Лопухін у праці «Біблійна історія Старого Завіту» вказує на один із первісних станів суспільства – патріархальний. Патріарху (Ною, Аврааму) відводилася особлива роль царя, якому належить необмежена влада; священика – здійснення жертвоприношення; пророка – хранителя істинної релігії та провісника долі. Для молодого подружжя, сімейства Фарри благочестивих Авраама та Сари місто Ур Халдейський було неприйнятним як центр ідолопоклонства із зосередженими культовими місцями, присвяченими божеству місяця.
Аморальний стан суспільства не сприймався майбутнім патріархом Авраамом, а швидше засуджувався. Адже тогочасне первісне суспільство оцінювало патріарха (родоначальника) за його морально-етичні принципи, а не ідолопоклонство. За встановленими традиціями тих часів член племені не міг одружитися з ідолопоклонницею, мав право взяти за дружину лише ту, що має зв’язок з патріархальним родом. А тому моральні устої суспільства не дозволяли змішання з неблагопристойними людьми.
Така неблагопристойність спостерігалася у невідповідних нормах поведінки, які просто не личать морально-етичній людині: розгульний спосіб життя, пияцтво, статеві зв’язки жінок-ідолопоклонниць з чоловіками іншого племені., відсутність духовного смислового сенсу. Усе це чомусь насторожувало людину, викликало у неї страх перед чимось невідомим і вічне осудження Творцем світу.
Візьмемо до прикладу Декалог Мойсея, розділений на дві частини скрижалей. Першу ми називаємо релігійними законами, оскільки стосується культу Бога, загальнообов’язкового дотримання і виконання, іншу ж – моральними законами, так як тут акцент зосереджений на поведінці, вихованні, настанові. Наглядним прикладом слугують аморальні вчинки: неповага до батьків, вбивство, крадіжки, подружня зрада, неправдиве свідчення (наклеп, брехня), заздрість. Оскільки мораль та етика у єврейському суспільстві була досить високими, вони не повинні були нехтуватися іншими.
Дослідниця Лагуновська стверджує, що цінностями Старого Завіту детермінуються взаємовідносини людини та зовнішнього світу, з утвердженням конструктивних соціальних форм поведінки, спілкування, діяльності, з відкиненням егоїстичних та авторитарних. Новий Завіт на відміну від Старого, яким постулюється активність людських дій – демонструє любов і терпіння. Будучи підтвердженням старозавітних цінностей, Новий Завіт вводить моральні положення, якими християнська моральність відрізняється від традиційних загальнолюдських норм. І новозавітні цінності полягають в принципі жертовної любові та доброзичливому відношенню до людей.
Якщо ж за старозавітнім принципом «око за око, зуб за зуб» потрібно помститися, то за новозавітнім – не противитися злому, виявляючи мудрість, краще вступити зловмиснику.
Пегас
