Навколо могил існували певні «мани», інакше кажучи — душі предків. В іконографії періоду після 5-го століття до нашої ери померлих зображували у вигляді подорожніх які прямують до підземного світу. Дух померлого міг визначатися як «hinthial» або «той, що внизу». Спеціальний магістрат здійснював контроль над священними об’єктами. У той же час кожен віруючий виконував власні релігійні обов’язки, які поширювалися на усіх етрусків.
Ритуали Етрусків
Всі публічні події супроводжувалися діями священнослужителів (гаруспиків), їх обов’язки могли виконувати і жінки. Для читання пророцтв використовували печінку вівці, яка приносилася в жертву з обов’язковим проведенням спеціального ритуалу. Якщо печінка не мала вад і виглядала здоровою, це сприймалося як хороший знак. Різні порушення або присутність паразитів, вважалися поганою ознакою. Кожна область печінки відображала думку певного божества. Згідно з цими прикметами гаруспіки визначали, яке божество бажає отримати жертву або підношення.
Загробний світ
Потойбічний світ мав ключове значення в міфології етрусків. Божества підземного світу становили численний пантеон. Найбільш відомим серед них вважався Фебруус. Правити потойбічним світом була покликана богиня Танр, яка мала велику схожість з грецькою Горгоною. Зв’язок світу живих і світу мертвих здійснювалася за допомогою богині Вант, яка несла факел. Її зовнішній вигляд відповідає американській статуї Свободи. Етруський загробний світ містив персонажів з грецької міфології, число яких було кілька доповнено, такими доповненнями як бог Сатре (еквівалент римського бога Сатурна).
Іван Гудзенко