Зосередимося конкретно на обставинах, які трапляються, випадають. Зовнішні причини виникають раптово, вони не залежать від нас. Існує думка, що людина закинута в світ. Не лише вкинута в нього, випадковості падають, «кидаються», змінюють одна одну в безкінечному потоці. Постійне скупчення обставин може привести до уявлення про Долю. Насправді в нас немає переконаних свідчень в правдивості послідовної Неминучості.
Людина випадково закинута в світ? Можливо…Відомо, що протягом короткого чи довгого існування трапляються події незалежні від нас. Хаос наповнює кожний крок і лише вибір формує напрям за, яким ми йдемо. Здається, що він чіткий, схожий на виразний слід чи яркий вогник, але насправді форма втрачає свою твердість перетворюючись в випадковість.
З однієї сторони сліпий Випадок керує нашим життям, але насправді не існує Фортуни, невмолимого Року, Абсолютного Призначення. Є множинна кількість випадків, які непов’язані між собою. Розуміючи роль випадкових подій, ми звертаємо увагу на важливість особистого вибору. Іронічно, що вибираючи ми з’єднуємо обставини на нетривалий час.
До чого приведе нас вибір неможливо передбачити, але випадкове проникне крізь усвідомлене рішення. Випадковості зустрічаємо не лише зовні. Вони присутні й в незначному виборі. Спочатку будь-яке вибирання буде випадковим, звісно потім воно стає свідомим, хоч рідко коли надовго. Все існування прагне до розкладання, але людина здатна збирати елементи в ціле.
Ми можемо впорядковувати непередбачений хаос випадковостей, але вони все одно вириваються, не залишаються в послідовному зв’язку. Тому сила (інтенсивність) вибору має надзвичайно велике значення. В одних людей вона схожа на легке, малопомітне мерехтіння ліхтаря, в інших перетворюється в яскраве полум’я чи потік спрямованого світла.
Нас всюди оточують випадковості. Вони несподівано з’являються, змінюють життя, здається, що їх насилає якась Вища Сутність створюючи «невідому велику мету». Випадкова обставина руйнує надії та сподівання кожної людини. Інколи ми зустрічаємо несподівані позитивні дари. Якими б хорошими не здавалися нам випадкові події, ми можемо їх вибрати. Спочатку обираємо «випадково», але згодом здійснюємо свідомий вибір, тоді хаотичні частини почнуть впорядковуватися. Це поєднання не стане затверділим, воно залишатиметься динамічним і рухомим.
Випадковість – це стихійність, природнє у своїй суті. Все, що трапляється в житті є випадком. Тільки наше ставлення до обставин, а точніше вибір однієї з них впорядковує хаос можливого. Варіантів дається багато, але обираємо ми окремі з них. Людина не знає, що її очікує. Опинившись в конкретній ситуації від нас залежить, як далі діяти.
Не тільки випадковість всюдисуща, але й наш вибір намагається проникнути через те, що раптово трапилось. Можемо побачити деякий дуалізм, навіть краще сказати взаємопроникнення, наче взаємодію Інь та Ян. Надавати перевагу хаосу над порядком неварто. Так само непотрібно надмірно впорядковувати хаотичне. Сказати просто, але втримати рухому рівновагу важко.
Необхідно бути готовими до того, що нам випаде. Звісно ми не зможемо його остаточно спрогнозувати, але маємо налаштуватися на несподівані ситуації. Сукупність випадковостей без вибору не складають чогось цілого. Поєднання виборів створюють послідовний крихкий зв’язок, який без зусиль зберегти неможливо.
Неочікувані ситуації можуть привести до уявлень про Долю. Назвемо її «Зовнішня Доля». Тобто це все, що безвибірково з нами трапляється. Існує інший підхід, він стверджує, що ми самі творимо свою долю. Другий погляд можемо іменувати «Внутрішня Доля». Ці назви досить умовні, адже конкретно вони не є сутностями, лише спробою об’єднати все, що нам випадає і те, що ми свідомо обираємо протягом життя.
Спокусливо забрати з себе відповідальність, віддатися стихії, та не осмислювати власне ставлення до випадковостей. Насправді ця позиція посилить роль випадкового в декілька разів, приносячи нам таку катастрофічну могутність хаосу, яку ми не зможемо опанувати, подолати чи якось її оформити.
Тарас Клок
