Тому буде цікаво поглянути на деякі маловідомі пародійні «культи». І, заодно, буде корисно показати різноманітність пародійної релігійності.
- ТЕОРІЯ ЗОН
Перший приклад є просто пародією на книжкові посібники, як неорелігійних рухів, так і саєнтології. А саме, до крайності доводяться різноманітні релігійні практики, які потенційно небезпечні, як для психічного, так і фізичного здоров’я віруючих. Авторами «Теорії Зон» (англ. Zone Theory) є американський комедійний дует Tim & Eric. Їх книга вийшла в 2015 році. Вони об’явили себе священиками та майстрами, або в оригіналі: plane&zone priest/zone master. Також на їхньому youtube-каналі є «проповіді».
Як стверджує один із коміків – Ерік Хайдекер: «Надіюсь, ви отримаєте багато сміху із книги, і, можливо, це заставить вас подумати…». Зокрема, зі сторони східних неорелігій, вони вказають на божевільні та болючі процедури над власним тілом ради «очищення». А проти саєнтолології викладається наступне: дивні дієти, схеми неймовірно швидкого збагачення та, найголовніше, відмежування від людей, що не задіяні в культі.
- БОГОМАТІР ВІЧНОГО ЗВІЛЬНЕННЯ
Другий «культ» демонструє, що пародія може бути моральнішою, ніж оригінал. Зокрема, вказується на аморальність протестантських проповідників, які є представниками «Євангелії процвітання». Найвідомішими діячами останнього є Крефло Долар, Кеннет Коупленд та Роберт Тілтон. А також піднімається питання про податкове звільнення щодо релігійних конфесій.
Комік Джон Олівер оголосив себе «мегапреподобним» (англ. Megareverend) церкви «Богоматір Вічного Звільнення» (англ. Our Lady of Perpetual Exemption). Його власна студія у Нью-Йорку стала офіційним місцезнаходженням організації. А його «дружиною пастора» стала комікеса Рейчел Дратч. «Конфесія» проіснувала лише в серпні-вересні 2015 року у статусі офіційної церкви, а отже була звільнена від сплати податків. Варто зазначити, що «Євангелія процвітання» вчить, що Бог зацікавлений не тільки у міцному здоров’ї віруючих, але і у їх фінансовій забезпеченості. Як один із наслідків даної доктрини є вимога фінансувати місіонерів. І от Олівер зібрав пожертвування в розмірі 70 000 доларів. Але, на відміну від проповідників «Євангелія процвітання», віддав все до центу на благодійність для організації «Лікарі без кордону».
Таким чином Олівер критикує практику телеєвангелістів, які обіцяють вирішення медичних та фінансових проблем, в обмін на пожертвування. Зокрема, люди які пожертвували його «церкві» отримували лист із подякую, де пропонувалося благословення за додаткову плату. Одначе, і деякі пожертводавці пожартували і надсилали контейнери із… сім’яною рідиною. Сатира в тому, що теологія процвітання має іншу назву, а саме «насіннєва віра», адже пожертвування називаються «насінням».
- СЕСТРИ ВІЧНОЇ ПОБЛАЖИВОСТІ
Третій приклад, по-суті, не є пародійною релігією, як такою. Скоріш за все, це суспільний рух, що використовує сатиру на релігію, в першу чергу на католицизм. А основним завданням є захист та допомога ЛГБТ-товариству.
Сестри Вічної Поблажливості (англ. Sisters of Perpetual Indulgence) беруть свій початок в 1979 році в районі Кастро (Сан-Франциско), що відомий значною концентрацією сексуальних меншин. З самого початку треба розуміти, що це не «сестринство», а в основному «братство» геїв. На сучасному етапі їхня мережа існує не тільки в США, але і в інших країнах Західної Півкулі, а також мають свої представництва в Європі та Австралії. «Сестри» мають епатажний вигляд, що виражається у носінні одягу черниць поряд із надто яскравим макіяжем, який нерідко поєднується із вираженою чоловічою «рослинністю». Таким чином вони проявляють протест проти гендерних та сексуальних установок, які в багато в чому були сформовані традиційними релігіями.
Але, їх толерантність одностороння, бо якщо ображати ЛГБТ – неправильно, то до релігійних почуттів можна діяти протилежно. Інколи, їх поведінка стає просто таки провокуючою. Наприклад, з 1995 року вони проводять глузливу версію Великодня, де в районі Кастро мають 13 зупинок перед гей-барами чи подібними місцями. Чи можуть прийти на міжконфесійну молебень в своїх образах. Також, в них є персонаж, як Папеса Деменція.
Одначе, попри їх епатажність, вони проводять і корисні речі, як збір коштів на боротьбу із ВІЛ/СНІДом чи раком молочної залози, виступають за безпечний секс та проводять антинаркотичну компанію. А в 2008 році вони заявили, що їх чернечий одяг метафорично означає, що вони, як і справжні черниці, роблять соціальне служіння в своїх кварталах.
- ХРАМ САТАНИ
Четвертий «культ» попри свою провокативну, навмисно провокативну, назву, є представниками гуманістичних поглядів. Хоча їх світський гуманізм є своєрідним, і ще більш специфічно поширюються. Не варто плутати дану організацію із Церквою Сатани з їхнім ніцшеанством та елітаризмом. В 2013 році був створений Храм Сатани (англ. The Satanic Temple) Люсьєном Грівзом та Малкольмом Джаррі (обидва – псевдоніми). Зазвичай, членами організації є атеїсти.
Їхні принципи:
— слід прагнути бути співчутливим до всіх істот, але в межах глузду;
— боротьба за справедливість – це постійне та необхідне прагнення, має бути переважаючим над установами та законами;
— тіло людини є недоторканим, і підпорядковане його власній волі;
— дотримування свобод, включає в себе і свободу ображати [неполіткоректність];
— для того, що би незаконно посягати на свободу інших, необхідно відмовитися від власних свобод;
— наукові факти не можуть бути перекрученні на користь наших переконань;
— якщо ми помилимось, ми повинні зробити все можливе, щоб виправити помилку та усунути будь-яку шкоду, яка могла бути заподіяна;
— справедливість, мудрість та співчуття мають переважати над написаним словом;
— кожен керівний принцип має надихати на шляхетну думку та дію.
Тепер перейдемо до їх неоднозначної діяльності. Зокрема, члени «храму» вступають у конфлікт із проти-абортним рухом, адже вони за право на аборт за вільним бажанням жінки; або ж борються із анти-ЛГБТ активістами, бо учасники за права секс-меншин. Також, вони пропонують, на противагу «недільним школам», свої «сатанинські клуби». На думку «адептів», дітям краще знайомитися із природними чудесами на основі науки, аніж прищеплювати їм страх перед пеклом чи божим гнівом. Сатанинські клуби вже діють в декількох штатах, як Юта та Орегон. Або ж, виступають проти тілесних покарань учнів, які є законними у дев’ятнадцяти штатах. На кінець, вони прославилися спробою встановити пам’ятник самому Сатані в штаті Оклахома. Таким чином вони сатирично відповіли на християнські символи на органах державної власності, адже таким чином, на їх думку, порушується розділення держави та релігії.
- ВЧЕННЯ ПІНГВІНА
Останній приклад можна назвати постмодерною релігією. І на цей раз батьківщиною «вчення» є Канада. В 1987 році Еріком Лісом була створена віртуальна (пародійна) держава під назвою «Аериканська імперія» (англ. Aerican Empire). Офіційною релігією «держави» є силінізм (англ. silinism). Також є філософська та спіритуалістична практика, як Шлях Форстері (англ. Path of Forsteri). В основі двох вчень стоїть метафорична фігура Великого Пінгвіна – Форстері. Одначе, якщо силінізм розглядає Пінгвіна, як певне божество чи космічний прояв, то Шлях Форстері розглядає його, як певний ідеал. Пінгвін був обраний за образ, бо ця тварина виживає у складних умовах та має сильні спільноти.
А тепер коротко про засади вчення. Всесвіт є мінливим. За допомогою сильної віри можна змінити світ. Отже, посилюючи свої погляди, та послаблюючи погляди інших, можна змінити світ на краще. Також, вони розцінюють розгубленість, як шанс для вдосконалення та нових змін. Силіністи вважають, що коли людина в замішанні, то в неї виникає здатність вчитися, адаптуватися та зростати. Також, все у Всесвіті залежить від того, щоб бути в рівновазі; баланс може наближатися до однієї із крайностей, або змінюватися час від часу, але в цьому полягає секрет розуміння правильного балансу. Форстері є втіленням світового балансу, а також є божеством, як творіння, так і хаосу. Тому силіністи вважають, що сучасне суспільство надмірно впорядковане, і тому варто зменшити порядок доброзичливим шляхом. Як наслідок, приходить «щасливий хаос».
Силіністи не мають священних текстів, адже впевненні, що в будь-якому тексті можна знайти мудрість, якщо цього захотіти. Але в них є Книга Протиріччя (англ. The Book of Contrivance), яку вони використовують, як джерело цитат чи прислів’я. Розділи мають метафорично-гумористичні назви, як-то «Прислів’я святого Чака-прагматика» чи «Раціоналізація Філіпіка-брехуна». На кінець можна вказати, що частина силіністів сповідує інші пародійні релігії: дискордіанство та вчення Недомудреця.
Дмитрук Андрій
Джерела:
https://observer.com: Going Weird:An Interview With Tim & Eric About Their New Cult Satire ‘Zone Theory’;
https://en.wikipedia.org: Our Lady of Perpetual Exemption; Sisters of Perpetual Indulgence;
https://rationalwiki.org: The Satanic Temple;
http://www.aericanempire.com: The Aerican Empire:Silinism.
