У той час рід Тускало, з якого походив новий понтифік, досяг піку могутності і отримав не тільки духовну, але й світську владу у вічному місті старший брат папи Григорій контролював більшість в сенаті.
Виступаючи на двох соборах проти єпископів, замішаних в симонії, Бенедикт показав себе сміливою людиною і хорошим оратором. Вів боротьбу з міланським архієпископом Арібертом, який прагнув до автономії і незалежності від рішень курії, і згодом відлучив міланця від церкви.
Незважаючи на ортодоксальність в вірі, в особистому житті понтифік був вельми скандальною людиною. Чутки про його любовні пригоди остаточно підірвали репутацію папського престолу.
Восени 1044 року повстання простолюду змусило Бенедикта покинути Рим і змусило шукати притулку в Монте-Каво. Вороже Тускало сімейство Кресцентії зуміли надіти тіару на голову Джованні Оттавіані, але папський вінець протримався на ньому недовго: 10 лютого наступного року Бенедикт з тріумфом повернувся в столицю. Торжество було коротким і вже через місяць молодий папа продає тіару родичу — Джованні Граціано. Причинами угоди вважаються любовне захоплення Бенедикта, плачевний стан його фінансів і невдоволення народу аморальною поведінкою понтифіка.
Про торгівлю саном стало відомо. Імператор Генріх III скористався нагодою і змістив Граціано, поставивши свою кандидатуру — Клемента II, який раптово помер вже через рік. Бенедикт діяв швидко, захопивши престол за допомогою вірних єпископів і не поставивши до відома імператора. Реакція Генріха була передбачуваною і вже через півроку під стінами Риму стояв новий кандидат в папи. Бенедикт не прийняв бою і знову втік, на цей раз в Сабіну. Він відмовився з’явитися на суд за звинуваченням у продажі церковних вакансій і був відлучений від церкви.
Теофілакт так і не змирився ні з втратою сану, ні з відлученням. До самої смерті називаючи себе законним папою, вів політичні війни і цілком реальні битви з двома наступними понтифіками, за що і був відлучений повторно. Помер імовірно у 1056 році.
Іван Гудзенко
