Женева часів Кастелліо – період не тільки поширення Реформації і стратегічної боротьби між протестантами і римо-католиками за соціополітичний вплив на релігійній і політичній карті світу, але, передусім, час кальвіністської жорстокої тоталітарної диктатури, яка була панівною того часу. Кому така форма правління була на користь – нині проблема історичної справедливості в західноєвропейській соціополітичній думці.
З одного боку, Реформація у кальвіністському форматі звільнила Женеву від панування Риму, але з іншого – підв’язала її до панування Кальвіна. Будь який спротив – карався жорстоко. Будь яка єресь в письмовому варіанті або проголошена деінде – була суворо покараною Засуджувалось все – від найменший гріхів до найтяжчих правопорушень. Наклепництво, зради, плітки, і тисячі страчених життів, — такою була Женева під час тоталітарної теократії Кальвіна. Недаремно самого ж Реформатора названо «Женевським папою». Вольтер з іронією зауважив, що відкриті двері католицьких монастирів того часу стали не для того, щоб випустити монахів, а щоб загнати туди увесь світ.
Власне, так і трапилось. До того ж, богословська думка Кальвіна про «передвизначення» давала також свої плоди: життя кожної окремо взятої людини, Бог визначив наперед, і тому, спасіння людини фаталістичне явище. Одні – на вічне життя, інші ж – на вічну муку. Так, на думку Кальвіна, цього забажав Сам Бог. Такий контекст розуміння божественного проведіння був запобіжником щодо розвитку ідеї про свободу віросповідання. Католиків у Женеві суворо карали і навіть фізичного знищували. Мігеля Сервета, іспанського мислителя та вільнодумця, як вважається, стратили у Женеві за антитринітарні погляди. Саме в таких умовах починає творити і жити Себастьян Кастелліо.
Місцем народження Себастьяна Кастелліо стало невеличке село Сан-Мартен-дю-Френ поблизу французько-швейцарського кордону у 1515 р. Будучи молодим, енергійним та допитливим, в Ліонському університеті, Кастелліо завершує блискучу освіту і у Франції був один із найосвіченіших людей того часу. Майбутній релігійний та політико-правовий суспільний діяч був видатним поліглотом, і поряд з італійською та французькою, володів вільно древньогрецькою, латинською та древньоєврейською. Пізніше зміг опанувати і німецьку мову, якою написав чимало богословських трактатів та наукових праць. У Страсбрузі, по завершенню університету, мав змогу особисто зустрітись з видатним реформатором церкви Жаном Кальвіном. На останнього в Кастелліо викликав неабиякий світлий розум, ерудиція молодого вченого, спритність та геніальність; а ще додавши до цього смирення та сукупність різноманітних доброчинностей вразили Кальвіна.
Повернувшись знову до рідної Женеви, реформатор запропонував Кастелліо у 1542 р. місце в університеті на ректорській посаді, а також кафедру проповідника в церкві у Вандеврі неподалік Женеви. Блискучість в пізнанні тонкощів богослів’я, а також ревність у християнській вірі привертає до себе увагу женевське духовенство.
Однак гострий розум і дотепність Кастелліо не залишили повз уваги і женевського реформатора Жана Кальвіна. Власне, погіршення стосунків з Кальвіном було ключовим плацдармом для філософського та теологічного підґрунтя обґрунтування релігійної свободи та лібералізації вільнодумства. Спроба перекласти Біблію французькою мовою потерпіли цілковите фіаско, оскільки подібний переклад став однією з фундаментальних праць Кальвіна, виконаний титанічними зусиллями двоюрідного брата богослова на ім’я П’єр Робер Олевітан.
Такі події стали приводом обвинувачення Кальвіна з боку Кастелліо через за ангажованість поглядів і неспроможність розглядати в Женеві інтерпретації Біблії в поза кальвіністському баченні. Кастелліо виступав у промовах, та у філософських диспутах закликаючи кальвіністську церковну адміністрацію та муніципалітет переглянути політику щодо інакомислячих, що в окремих положеннях незгідні з кальвінізмом. На думку мислителя, тиранія та фанатизм, — це ті критерії, що дискредитують престиж реформатського віросповідання, а Христа окреслюють жорстоким.
Розуміючи, що така позиція і зріст популярності поглядів Кастелліо приведе до підриву авторитетності церковної спільноти, Кальвін приймає безапеляційне рішення – звільнити Кастелліо від ректорської посади університету та проповідницької кафедри. Зважаючи на те, що філософ лишився вірним своїм переконанням, подальша доля була непростою: викопування могил, траншей та ям були основним джерелом доходу вченого, а також відсутність постійного місця під сонцем.
Однак, складність життєвих обставин, економічна скрута, що привела до злиденності та важкості умов життя не тривали статично. Починаючи з 1553 р мислитель та проповідник займає вакантну посаду магістра мистецтв в університеті Базеля. Цей період став кульмінаційним і переломним у філософських доробках Кастелліо. Синхронно в історичному хронотопі, цей період співпав з однією з найжорстокіших кальвіністських покарань за релігійні переконання – спалення на вогнищі іспанського математика, філософа та лікаря Мігеля Сервета, що захищав антитринітарні погляди в роботі «Про хибність Трійці». Навіть лютеранські богослови, опоненти Кальвіна, зокрема Филип Меланхтон, апелював погрішністю Сервета і різними способами захищав смертну кару за сформульовані єретичні тези. Чудово розуміючи, що збереження нейтралітету в питаннях релігійної свободи, приведе до ще більшого тоталітарного і безпрецедентного насилля, і зміцнить тиранію, перекресливши усі вихідні принципи гуманізму. Серед усіх богословів, Кастелліо займає радикальну позицію і дії Кальвіна по відношенню до Сервета називаючи їх вбивством.
Мислитель наполягав, що боротьба з єретичними, хибними положеннями ведеться теологічно, а не мілітарно чи шляхом встановлення справедливості тоталітарними юрисдикціями. Кастелліо спираючись на досвід отців церкви перших століть християнства, приходить до чіткого основоположного висновку про те, що єретики – особи, що займають відмінну позицію в герменевтичному колі тлумачень біблійних текстів. Вищезгадана теза стала відправною точкою в захисті свободи совісті як в теологічному сенсі, так і створила юридичний прецедент.
За таку суперечливу і тогочасну крамольну позицію, послідовники Кальвіна та усі опоненти провели ексгумацію Себастьяна Кастелліо, чиє тіло упокоїлось 29 грудня 1563 року. З усією лютою ненавистю, його тіло було спалене на вогнищі і розвіяне вітром.
Його ж погляди стали невід’ємним запобіжником в боротьбі за права людини, за право лишатись людиною попри усю строкатість поглядів та переконань, подаючи релігійну віру обґрунтовану, послідовну та осмислену, звільнену від упереджень, фанатизму та невігластва.
Євген Распопов
Яка твоя реакція?
