Тлумачення герменевтичного кола та його використання при читанні академічної літератури

Зазвичай ми не напрягаємо свої мізки для того, щоб думати, як ми інтирпретуємо. Раніше людині цього й не потрібно було робити. Інтерпритація була прироготивою церкви. Людина не повинна були хвилюватися про це, вона лише сприймала інтерпритацію, що вважалась канонічною. Герменевтика як така, існувала лише в формі екзегетики та юридичної герменевтикиц. До часів модерну герменевтика не мала застосування у інтерпретуванні літературного та наукового тексту.

Якою є базова проблематика в герменевтиці? Це те, про що ми чули всі – герменевтичне коло. В широкому розумінні герменевтичне коло – є відношення між читачем та текстом. Згідно іншої позиції – це взаємовідносини між читачем та автором. В такому разі текст виступає тим “документом” значення, якого включає в себе зміст, який був закладений автром.

Тематизацію герменевтичного кола здійсним Шляермахер. Згідно його позиції, завданням герменевта є вживання у внутрішній світ автора. З однієї сторони Шляєрмахер каже, що частина є може бути зрозуміла через ціле, а ціле з частини. З іншої сторони, в процесі розуміння ми рухаємося по “колу”. Для того, щоб віднести якись фрагменти текста чи історичні події до цілого, ми повінні завчасно мати ідею цього цілого. Таким чином ми можемо зібрати частину фрагментів в одне ціле, іншу частину в інше ціле.

Вирішення проблеми герменевтичного кола полягає в наступному: розуміти щось можна тільки тоді, коли те, що намагаєшся зрозуміти вже заздалегідт є зрозумілим. Однак тілки наступники Шляермахера зрозуміють це. Для нього процес розуміння є принципово невирішиним, який завжди підпорядковується правилам циркуляції [1 c.44].

Але для Гадамера та створеною їм традиції це трошки інше. Він пояснює, як відбуваються взаємовідносини між читачем та текстом. Також можна сазати, що це є взаємовідношення між цілим та частиною. Розуміння цілого потрібно для того, щоб прочитати успішно весь текст. Повертаючись від цілого до частини та навпаки ми творемо процес інтерпритації [1 c.360].

Таке герменевтичне коло може бути зрозуміле як взаємовідношення між теперішнім часом та минулим. Тому що герменевтика торкається історичного, соціального та культурного контексту. Наприклад коли ми ведемо розмову один з одним ми вживаємося в контекст того, що хоче сказати наш співрозмовець, таким чином ми залишаємося відкритими. Так само і в процесі читання та інтерпритації тексту. Подібно працює й ідея Гадамера про історичний горизонт. Як саме функціонує даний принцип? Сьогодні ми всі заємо, що таке пластик. Але в 19 ст. це слово значило дещо інше, його першопочатковим значенням було гнуке, пластичне то що. Знаючи оригінальне значення цього слова, ми зможемо розшири свій історичний горизонт до 19 ст. Те, що зробив Гадамер, в своїй праці “Істина та метод” можна назвати надзвичайно оригінальною методологією, яку називають методологією герменевтичного історицизму.

Гайдегер також мав подібну думку. Її можно описати через один простий приклад: коли ми стоїмо то дивимлся на щось і ми впевнені в цьому, але насправді це не є об’єктивно. Ми не можемо нейтрально спостерігати предмет, адже ми вже щось знаемо про нього. Ми завжди обов’язково знаходимосмя в процесі розуміння та в герменевтичному колі.

Розглядаючи літературу, як герменевтичний процес, робиться ясним те, що немає ясного розуміння, що має відношення до літератури. Постійна переінтерпритація направляє до глибшого та всесторннього розуміння літературного тексту. Герменевтичне коло є рамками для літературного дослідження. Рух назад та вперед між частиною та цілим є процесом розуміння що описує герменевтичне коло.

Все тіло літератури, як специфічного феномену, включає багатогранний текст, а поворот до індивідуального (авторського) тексту може бути побачений як частина цілого тіла літературногот тексту. У відповідності з герменевтичним колом, розуміння значення та важливості індивідуального тексту який залежить від розуміння цілого, може бути описано за допомогою літературного тексту.

Початок герменевтики можна прослідити в інтерпритації релігійних текстів. Традиційно, інтерпритація релігійних текстів належала тільки церкві, однак після Мартіна Лютера започаткував можливість індивідуальної інтерпритації релігійного тексту. Це відкрило двері для багатовекторної інтерпритації, в який можна отримати правильний та коректний зміст текста.

Однак 19 ст. герменевтика почала рухатися від релігійного до загального розуміння та прагнення більш точно розуміти текст. Цей рух однозначно пов’язиний з іменами Шляермахера та Вільяма Дільтея. С самого початку Шляермахер відділив герменевтику від релігії та підвів її до загального розуміння. Дільтей був перший, хто побачив загальні взаємовідносини між герменевтикою та людським розумінням, цей дискурс продовжив Гайдегер [2 c.240].

Сучасна герменевтика, яка має справу з загальним людським розумінням була розвинута Гайдегером та Гадамером. Питання герменевтичного кола в тому, коли буде досягнуте чисте значення. Цей факт є важливим для літератури, що спробуємо описата нижче. Для Гадамера людство більше відноситься до мови. Розуміння є формою розуміння самих себе. Процес розуміння загально відкритий в природі, герменевтика ставить рамки для літературного опису.

Література є процесом, що повторюється та описує рух від цілого літературного тексту до його частин та з частин до цілого тіла літературного тексту. Важливе значення для можливості руху від цілого до частин відіграє пошук інформації, що розширює горизонт читача. Це першопочатково означае рух від частин до цілого що відбувається через читання. Важливо зауважити, що ціле міняється разом зі зміною своїх частин.

Для академічної літератури документального типу, дуже важливо розуміти рух від цілого до частей. Коли починається огляд літератури деякі праці обіцяють бути більш корисними, ніж інши. Для прикладу, читання цілої монографії може бути менш корисним в дослідженні ніж читання та знання теорії [3].

Хороша точка входу – це знання загальної інформації про видання інформацію про облась інтересів. На початковій стадії можуть бути корисні енциклопедії, які можуть розширити горизонт. В енциклопедіях дуже часто подані посилання на літературу. Також за допомогою оглядових статей, що в анломовній літературі називаються “review article», можна розширити уявлення про предмет.

Отже, проблема герменевтичного кола набула своєї актуальності лише з модерного часу. Коли герменевтика були видділена від екзегетики та юридичної герменевтики. З бурхливим розвиткм науки та наукової бази, та прагненням до її об’єктивного осмислення надзвичайно актуальною є проблема герменевтичного кола. А саме не як з нього вийти, а як правильно увійти. Без знання принципів герменевтичного кола не можливо вести дослідницьку роботу та об’єктивно розуміти текст. Невідємним є й принцип розширення горизонту, кий дослідник використовує для кращого розуміння основного матеріалу. Адже є неможливим читати наукову літературу не значючи частин, термінів, теорій, з який складається текст.

Антон Лисенко

Магістр логіки