Світ без Бога

svit Ми не завжди задумуємося  над таким питанням: в чому причина божевілля світу?  Всі чомусь біжать вслід за матеріальним, а не бачать духовного. Невже настільки сліпа наша душа,  а де ж віра, надія й любов, ці три важливі християнські чесноти. Хто  нам пояснить чому у світі багато беззаконь, неправди, обману, підступу, брехні.

То ж хто за це все відповість Творцеві як не ми – люди, яких Господь створив за образом Свої і подобою, дав  владу панувати над царством флори і фауни, дбати про землю, розмножувати потомство. А що робимо ми?   Руйнуємо, нищимо все на своєму шляху, забуваючи про те, що воно все дароване нам від Бога.   Чи  казав Бог, щоб забирати життя в людини?  А що ми спостерігаємо натомість?  Тільки одні вбивства, насилля і грабежі. У такий спосіб людина віддячує Творцеві цього світу?  Стриваймо, і пам’ятаймо, що ми є лише подорожуючі на цій земній планеті, і керуємо цим світом не ми, а Бог.

Бог по відношенню до людини є Милосердним і Справедливим Суддею. Над одними Він опікується, інших засуджує  за  переступ Його святої волі. Чи  син  зміг би порушити волю батька, який його  так сильно любить? Так само й тут, Отець Небесний піклується про людину, щоб вона  мала дах над головою, їжу, одяг.

Якщо ж ми подивимося  на світ очима Христа, то  будемо ненавидіти його за примноження гріхів людства. А хто ж тоді заставляє йти злочинця убивати, наркомана – колотись, п’яницю – чинити самогубство, жінок – свідомо вбивати дітей в утробі? Бог?  Ні, адже Він є джерелом добра.  Усе це  робить диявол – батько брехні, неправди, древній змій, який звів наших перших прабатьків в раю.

Людина  забула у серці своєму Бога, почала як той нерозумний багач накопичувати статки, їсти, пити, веселитись, тільки не знає того, що прийде вночі  той, який забере її душу – диявол, а  матеріальне зітліє і перетвориться у порох. Нічого з матеріальних багатств не увійде в Царство Боже, тому що там потрібні духовні скарби і в  першу чергу – молитва.

Ми стали вважати себе царями на землі, які можуть так просто глумитися над іншими, зневажаючи їхню честь та гідність.  Людська гординя досягнула своїх меж, проте занадто. В тім щось  таки може статись, люди не встигнуть оговтатися, не очікуватимуть, але воно застане нас зненацька.  Людина не встигне й оком моргнути, коли прийде Господь вдруге судити  цей світ. Люди почали жити розкішним життям, відрізнятися носінням новітнього одягу, похолола любов один до одного, проводять не благочестивий духовний спосіб життя, віра людини  відходить на задній план.

Все духове перекривається повністю матеріальним, для Бога вже місця не вистачає. Це кінець  людському існуванню. Чаша терезів  вже нахилилася і ми вже не знаємо  по яку сторону будемо. Добра? Зла?  Нас і так все повністю влаштовує,тихе і безтурботне життя без Бога, ось тільки чи довго це продовжуватиметься. Хіба  ж нас помилує за це Бог?

Він осудить справедливо наші справи, які не були направлені заради добра. Багаті стануть убогими перед Богом, а убогі будуть духовно багаті через те, що носили у своєму серці віру в Христа Спасителя. Сьогодні  ми бачимо війни, розрухи, великі біди людства. А чому це відбувається?  Це допускає Бог, щоб люди врешті решт отямилися від  солодкого сну і поглянули на реальні речі, що існують навколо них, особливо зрозуміли, що не  вони є мають владу над світом, а  Господь Ісус Христос.

Світ на сьогодні є дуже складним, і таким його  робить  присутність людського фактору.  Людина взялася за зброю знищення світу, почала вбивати собі подібних, перетворилася на хижака, що полює свою здобич.  У неї повністю відсутні релігійний і моральний закон, правильне життя їй диктує об’єктивний світ, в якому Бог не грає ролі, лише гроші. Диявол тільки тому й радіє, що люди відходять від Бога, ганяючись за матеріально славою, не помічають навколо себе тих, хто найбільше потребує моральної підтримки, допомоги.

Бог ніколи не залишає людину, а завжди з нею поруч, і в часи смутку, скорботи, і в хвилини радості. Проте ніколи  не забуваймо Бога  і не викидаймо Його зі свого серця, щоб ми надалі зміцнювалися вірою у Нього, просили пробачення за наші вчинки, дії і помисли, зберігаючи і примножуючи світло любові Христової по всій землі.

Богдан Стрикалюк