Похмурий ранок.

Велике місто.

Година-пік.

Біля зупинки лежить чоловік. Попри холод, він одягнений у дрантя, на якому видніється паморозь. Сотні сірих, заклопотаних обличь пропливають повз безпритульного. Хтось швидко гляне, сором’язливо відведе очі та піде далі, а хтось не нагородить його навіть поглядом.

Врешті до зупинки підходить поліцейський, і, не почувши відповіді на питання та перевіривши пульс, втомленим голосом викликає швидку, аби та забрала тіло.

Люди пливуть далі…

Стоп!

Невже можна тих, хто навіть не спробував допомогти, назвати людьми?

Невід’ємною частиною поняття цього слова є наявність у індивідуума моральних цінностей, здатності до співчуття та милосердя. Але тоді постає питання: невже нам доведеться кардинально переглянути значення цього слова? Чи ми не можемо називати людиною будь-кого, хто відповідає поняттю за фізичними параметрами?

Усі ці питання має вирішити людство найближчим часом, адже щодня усе більше людей стають жорстокішими та втрачають ті якості, якими людина відрізняється від інших істот. Цьому є безліч причин, одна з них – цілеспрямована пропаганда жорстокого поводження. Згідно з висновками фахівців, кількість сцен насилля у сучасній відеопродукції у чотири рази більша, ніж 60 років тому.

Величезна кількість дітей, що регулярно переглядають фільми чи дивляться телебачення, згодом утворить покоління, що сповідуватиме абсолютно не ті цінності, до яких було прийнято звертатись ще двадцять-тридцять років тому. Можливо, поняття людяності повністю зміниться або й зникне узагалі, і світ уже ніколи не буде таким, яким був раніше.

Я знаю, що цей процес не зупинити. Ніщо не може бути вічним, усе в нашому світі або розвивається, або деградує, і з цим нічого не можна зробити. Але, доклавши зусилля, ми можемо хоч трохи сповільнити цей рух униз. Просто показуючи оточуючим, що насправді людяність – це прекрасно!

Підійди до безхатченка та спитай, чи можеш йому допомогти. Навіть якщо те, що ти зробиш для нього, буде незначним, вдячний погляд буде неймовірним уроком для тих, хто знаходиться поруч.

Ти можеш зробити так, що цей ранок у великому місті буде не таким похмурим.

Сіре небо розріже промінчик сонця, бо ти зробив світ трохи добрішим.

Це не коштуватиме тобі багато.

Але ти можеш змінити щось на краще.

Хіба це не прекрасно?

Дій!

Максим Куждін

м. Кривий Ріг