Авраам бар Хія

hiaАвраам бар Хіявидатний іудейський астроном, математик і філософ. Серед  християн він відомий під іменем Абрахам Юдей.

Народився в місті Барселоні (Іспанія) між 1065 і 1165 роками. При мавританському правителі обіймав посаду місцевого начальника, отримавши від нього титул – насі (з івриту означає – князь). Астрономія, календаристика  та математика стали зацікавлювати молодого хлопця. У кінцевому результаті  вони стали складати його найулюбленішу спеціальність. Абрахам відіграв чималу роль у арабсько – єврейській розумовій ренесансній думці, маючи вплив не лише на науку, але й на середньовічну християнську європейську  філософію в цілому.

Він впливав не лише своєю філософською працею, випустивши з під пера чимало оригінальних праць, перекладами через чужі твори, керувався  працями інших науковців. Перекладач Птоломеєвої астрономічної системи Платон з Тиволі згадує як він особисто користувався працями цієї геніальної  людини. Дослідник Штейншнейдер вважає, що філософ  Авраам бар Хія писав свої оригінальні твори не на арабській, а на єврейській доступній мові.

Були видані наступні твори: «Вигляд Землі» – астрономічний трактат про небесні кола та формування Землі, самі твір був виданий у місті Базель  1546 року. У передмові до книги, автор пише, що бажає поширити свої наукові знання для євреїв, які проживають у Франції, і для яких ці книги на арабській мові є недоступними. Було надруковано календаристику у високо пісних роках у Лондоні 1851 року. Ним було складено трактат із релігійної філософії та етиці  під назвою «Роздум про душу», який опублікував Фрейман, дослідив біографію автора С. Рапоппорт.

Крім цихкниг він написав трактат з геометрії, який був перекладений Платоном із Тіволі на латинську мову; видавався в оригіналі дослідником Штейншнейдером у 1895 році. У манускриптах ще збереглися  цілими або ж фрагментарними такі твори:

1. Енциклопедія арифметики, астрономії,  геометрії та музики, з яких  збереглися лише деякі уривки (у манускрипті де Россі, Берлінському,  Бодлеянському Мюнхенському);

2. «Вирахування  руху зірок» – астрономічний трактат, що міститься у манускриптах разом із примітками Авраама Ібн – Езри.

3. Таблиці албаттані – астрономічні таблиці  арабського астронома за якими здійснював науковий крок Авраам Хія;

4.«Сувій одкровення» – один із апологетичних творів Авраама бар Хії, що є доказом  майбутнього пришестя  Месії з астрономічним вираховуванням, яке має здійснитися саме 1358 року. Манускрипт цієї книги і досі зберігається в Оксфордській бібліотеці, в місті Бодлеян. Її цитували та згадували Ісаак Абрабанель у творі «Перуш га Тора» та й інші.

Моральна філософія була викладена у творі – трактаті «Роздуми про душу», що займає відповідне місце в Бахії ібн – Пакуди, Габіроля, Моше ібн – Езри та Єгуди Галеві. Праця сама по собі є еклектичною, сумішшю двох напрямків, які вели боротьбу між собою – це аристотелізм та  габіролівський платонізм. Важливе місце серед цього трактату про душу, посідала не метафізика, а швидше релігійна етика. Свою книгу Авраам  викладає у вигляді певних горілій до  пророчих книг, які використовуються при читанні в день Йом – Кіпур, особливо у суботу покаяння.

Бар Хія закликає проводити чисте та благочестиве життя. Для обґрунтування своєї моралі він починає розвивати метафізичну теорію, що ґрунтується  на ідеях неоплатонізму, так само як і в Шломо Гаріроля.

Хія розвиває своє вчення про матерію та форму. Згідно його поглядів, матерія є позбавленою усякої реальності, потребує відповідної форми, яка б змогла б закликати її до буття. Поєднання матерії та форми через безпосередній вияв волі Божої, може переносити їх обох із  потенційного стану в активний. Цей процес він називає нічим іншим як «творінням». Як в матерії так і в формі потрібно розрізняти  чисті та нечисті елементи.

Тому що на його погляд, існують високі форми, які не можуть поєднатися з матерією, наприклад ангели (небесні істоти); а вже більш грубі форми стараються тяжіти матерії. Так як вищий світ, який у свою чергу освітлює промінням світла нижчий – створює таким чином суміш матерії зі сприйнятливою формою.

З чистої матерії утворюються небесні тіла, а з нечистої – земні стихії, їх за порядком є чотири: земля, вода, вогонь, повітря. З двох комбінацій видно, що перша є завжди постійною, а друга – зміненою. Окрім того існує ще й третя комбінація, у якій форма з матерією поєднуються тільки у визначений час. Якщо ж час вичерпаний, то у такому результаті, форма відділяється, перебуваючи у стані  безтілесності; такою відповідно є людська душа.

В тім до вищого світу направляє цю душу мудрість, тобто до вічної чистої форми; проте дурість тягне її на низ до нечистої матерії світу, який проходить, в залежності від цього кожна душа має свою долю (фатум). Потрібно пам’ятати, що людині призначене Богом вічне життя, яке уподібнюється до ангельського співжиття, їй дана влада на усіма земними тваринами; і як людина  виконуватиме таке призначення  або відступатиме, буде залежати від неї самої. В такому випадку, людина або піднімається до вищого ступеня або ж опускається на низький – до  земних тварин.

Філософ в дечому намагається повторити думку античного мислителя Аристотеля. Людина була  виділена з поміж усіх земних тварин, виконуючи функції служителя Бога, тому й ізраїльський наро  був  виділений серед усіх  інших народів. Три терміни у книзі Буття  щодо створення людини були використані для позначення  утворення Ізраїля: бара, язар, асах.

Авраам Хія  розрізняє три таких розряди людей:

1)   люди, які ведуть життя, що віддалене від різних мирських втіх і присвятили своє служіння Богу, хоч їх мало, проте вони стоять  високо над світом;

2)  люди, які хоч і приймають безпосередню участь у мирських справах, проте керуються у своєму житті лише божественними законами, не втручаючись у життя інших людей, тобто такою можна вважати правовірну спільноту;

3)  люди, які ведуть праведне життя, піклуючись, щоб пороки інших, які знаходяться поза їхнім колом, повинні бути покарані, і щоб добродійство підтверджувалось, тобто це є «царство справедливості».

А тому трьом таким розрядам священнослужителів Бога  протиставляються закони іудейської Тори, які також поділені на три групи:

Перша – містить Декалог або ж так вже названі Десять заповідей Божих, тобто основні закони, які застосовуються до людей вищого порядку, що бачать мету життя як і пророк Мойсей тільки у служінні Богу; самі ж заповіді звернені до індивіда, визначають його відносини з Богом, сім’єю та суспільством;

Друга – вміщує групу певних законів другої, третьої та четвертої книги Тори, що регулюють життя ізраїльтян як святої спільноти, якою передусім  керує Бог (теократія), що ще не організувалася у світську, військову державу;

Третя – містить в тому числі законодавство Повторення закону, що в першу чергу призначається для народу, який живе у землеробчій державі, що втілює царство справедливості.

На думку іудейського мислителя, коли в месіанські часи злий дух  зникне, а чуттєва людина перетвориться відразу у духовну, притому  пристрасті, які породжують ненависть та злобу вступлять місце любові та послуху Богу, тоді тільки залишаться  аповіді Декалогу, що будуть написані на людських серцях. В такому разі, люди переходитимуть з останніх розрядів у попередній, в результаті якого буде утверджено мир  не лише у царстві святих, а й в божих людях.

Такі релігійно-етичні погляди бер Хія зробили свій вплив і на наступних  мислителів  поколінь, особливо на мислителів поколінь, особливо на філософа Нахманіда та його послідовників.

Осуджуючи забобонні звичаї, які мали за основу незнання астрономії та законів природи, Хія сам був прихильником  астрології, але у цьому відношенні  він відрізнявся від раціоналіста Авраама ібн – Езри. Йому вдалося вирахувати  точний термін пришестя Месії – 5118 рік від створення світу, а також за допомогою астрології  визначив час падіння ісламу.

Помер і був похований у місті Прованс (у південно-східній частині Франції). Проте його ідеї надалі набувають  великої популярності у сучасній європейській філософській думці.

БСІД