Атомісти . Атомістична школа філософії. Вчення про Атом

 Атомісти  –  послідовники матеріалістичної  філософської школи  Левкіппа та Демокріта.  Засновник  філософського напрямку  вважав,  що  за допомогою  атомізму  можна  пояснити  усі  властивості  матерії. Ним  було висунуто  наступний    постулат,  який  підтверджував  наявність  буття  через атом – першопричину  існування матерії.  Демокріт  стверджував  наступне:

А)  із нічого  ніщо не відбувається,  ніщо, що існує  не може бути знищене, вічна ж зміна  полягає  у з’єднанні  та розділені.

Б) ніщо не є випадковим, оскільки  для  всього  є причина  та необхідність.

В)  є  атоми та пустота, все ж інше – судження,  не  існування.

Г)  за формою та  чисельністю  атоми  безкінечні, оскільки  з допомогою  руху,  зіткнень,  виникаючими коловими  оберненнями   утворюють  видимий світ.

Д)   від відмінності  предмету  залежить  відмінність  числа,  форми,  послідовність  атомів,  з яких  утворені,  проте  не від  якісної  відмінності  атомів, які  впливають  один на одного  тиском та ударами.

Е)  дух  складається  з дрібних ,  рухомих атомів,  що скрізь  проникають,  оскільки їхній рух становить життя.

Є)   відмінність  між життям  і смертю  зводиться  до  кількісної  відмінності  круглих атомів, які  наявні  в тілі.

Демокріт   висуває  ідею  матерії, беручи  за  основу буття  неподільну частинку – атом  і  тим самим вирішує  завдання  матеріальної  структури,  елементних  складових і зв’язків  між ними.  Демокрітовські  атоми  є  чимось постійним, вічним, незмінним, неподільним,  незруйнованим  жодними впливами.  Для  грецького  мислителя,  вони  є рухомими  частинами,  так  як  один з одним взаємодіють, зчіплюються,   з’єднуються,  утворюючи  таким чином  поєднання.  Атомісти  пояснювали  буття  усього сущого  через  матеріальність  речей  і  руху атомів  у Всесвіті.  З допомогою  атомів  також  намагалися  пояснювати  не тільки множинність   речей, а  й  стани.

В розумінні атомістів  першооснови буття  зустрічається  один із важливих моментів.  Левкіпп та Демокріт  намагаються  знайти  первоначало   для пояснення  тілесного, так і того, що  прямо  відноситься   до душі.  Тому  згідно поглядів  атомістів   чітко  видно, що  атоми  є  тим,  що  якраз і відповідає  на  питання  тілесної і духовної єдності в людині.  «Душевні»  явища  вони повинні  були пояснити  через їхнє  матеріалізування.

Відповідно  тілесні  і духовні  тіла  можуть виникати  в результаті  поєднання  атомів,  тоді ж як   їхнє руйнування призводить  до розпаду.   Власне  існування  тіла  в деякий час у неповторному  вигляді   пояснюється  через  поєднання  тих  же самих  атомів. Виходить,  проблема  народжуваності та смерті   матеріальних  тіл  переконливо  пояснюється  і вирішується  давньогрецькими  філософами  з допомогою  концепції  атомів.  Концепція  дала можливість  визначити,  а також пояснити,  що не дивлячись  на народжуваність та  смерть  тіл,  світ  не перестає існувати,  зберігаючи при цьому  свою стабільну цілісність. Наприклад,  люди  здатні народжуватися та вмирати,  в тім  увесь  людський від все одно  продовжує своє існування.  Таємниця  народжуваності і смерті людини  полягає  у  переході  від  одного атомного стану  в інший.

Для світогляду  античного  філософа, щоб це пояснити  не потрібно  жодних  богів  чи  містичної  долі,  оскільки  природне  пояснення   подається  в натуральних  межах. Атомістами  стверджувалося  наступне:  у просторі та часі  природа, а також  космос є безкінечними.  На думку  атомістів,  неподільні частинки (атоми)  є сутностями,  що не мають  ані початку, ані  кінця.  Логічна  думка  атомістів  стає цілком зрозумілою, бо говориться  про закони.  І  якщо  матеріальний  Всесвіт існує, то  питання  про  первоначало для людської думки потрібно  зняти,  вважати, що його  ніколи  не було.  Атоми допомагають утворювати  тіла,  втому числі  тілесно – речовинний  стан, а от пустота  є чимось таким, куди   вміщені  ці тіла.  Атомісти приходять до висновку:  що  ті тіла, речі,  речові  стани,  які  є складовими  атомів   вважаються  буттям,  а  порожнина  називається  небуттям.

Богдан Стрикалюк

Коментування закрито

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook