Алевізм


Алевізм
(алевіти) — одна із етнічних релігій Туреччини. Послідовниками цієї релігії вважають близько 7 мільйонів осіб, які переважно проживають на території сучасної Туреччини.

Сучасні дослідники відносять алевізм до розгалуження шиїтського вчення, самі ж алевіти відмовляються від шиїтської ідеології та способу життя. На думку алевітських богословів, шиїзм насичений жорстокістю та ідеологічною нерівністю, що перечить алевітському світогляду, який є досить ліберальним серед етнічних тюркських народів. Незважаючи на заперечення алевітами спільності з шиїзмом, вони так само як шиїти шанують імама Алі, який був великим реформатором середньовічного ісламу.

Нині більшість науковців не можуть остаточно відокремити алевізм від шиїзму, адже спільно між цими течіями більше ніж відмінного. Основною відмінність шиїзму від алевізму є концепція рівності статей та народів. Дана концепція алевізму про рівність людей та статей стала своєрідною інновацією, серед арабського та тюркського народів, адже алевіти вважають, що кожна людина є унікальною істотою, тому інша людина не має права бути вищою над нею. Важливим фактом даної концепції є рівність чоловіків та жінок, що стало своєрідним чинником полеміки шиїзму та алевізму, адже на думку шиїтів, жінка це лише інструмент продовження роду, вона не може бути рівною чоловіку, оскільки чоловік це не тільки глава свого роду , але і улюбленець Бога, тому жінка аж ніяк не може бути рівною чоловікові. У свою чергу алевіти вважають, що жінка і чоловік є одним цілим і не можна виділяли хто є вищим, а хто нижчим. Тому дана концепція алевізму фактично розмежовує його із шиїзмом та іншим ісламом. Ми можемо назвати алевізм своєрідним вчення рівності людей та статей серед ісламського населення.

Щодо походження алевізму як релігії то існує велика кількість теорій.  Однією із найвірогідніших теорій виникниння алевізму є теорія поділу у шиїзмі, адже перші згадки про алевізм з’явлються у кінці VII століття після реформ імама Алі. Важливим фактом даної теорії є те, що самі ж алевіти велику роль у створенні своєї течії приділяють імаму Алі, який у свою чергу є основною діючою особою у шиїзмі. Окрім цих теорій походження алевізму існує і інша теорія, за якою алевіти виникли на основі суфійського вчення, яке і до тепер наявне у алевізмі. Також існують припущення, що алевізм виник на основі єзидизму та зороастризму, оскільки тюрські племена протягом своєї історії кочували по тероторіях сучасного Ірану, який був у доісламський період основним осередком зороастризму та курдського єзидизму. Внаслідок асиміляції персів та тюркських племен і виникли алевіти, як новий етнос, який створив свою релігію на основі ісламу, зороастризму та курдського єзидизму. Нині ніхто з дослідників та богословів алевізму не можуть довести жодної із вище згаданих теорій походження алевітів та алевізму, оскільки немає ніяких суттєвих історичних та архелогічних фактів.

Сучасний алевізм можна назвати своєрідним релігійним гуманізмом, який величезну роль приділяє людині, як головному рушійному чиннику існування світу. Алевізм є своєрідним поєднанням ісламу, єзидизму та зороастризму, хоча за час свого існування алевізм виробив свою власну систему світогляду, що відрізняє його від інших релігій.

Ігор Дмитрук

Магістр релігієзнавства