Історія релігійРелігія

Значення пекла в Стародавній Месопотамії

Пекло у месопотамській цивілізації мало багатозначний символізм та глибоко вписувалось у космологічні ідеї древніх шумерів, аккадців, вавилонян та ассирійців. Месопотамці вірили, що смерть — це початок нової, похмурої подорожі в інший світ, сповнений страхітливої монотонності та ізоляції, де немає розрізнення між добром і злом, заслугами чи статусом. У їхніх міфах пекло символізувало далеку, неприступну землю, «дім пороху», звідки немає вороття.

Значення пекла в Стародавній Месопотамії

У месопотамській літературі та міфології можна знайти численні згадки про підземний світ. Наприклад, у знаменитому «Епосі про Гільгамеша», після смерті свого друга Енкіду, герой вирушає на край світу, намагаючись знайти відповідь на питання про життя та смерть. Випробування та невдачі, з якими він зіштовхується, символізують неминучість смертності та нездоланність межі між світом живих і мертвих. Цей «будинок темряви», як його називає епос, жахає образами — там душі «п’ють бруд і їдять камінь», позбавлені будь-якого задоволення або радості.

Особливий погляд на підземне царство представлений у шумерських і аккадських міфах про Інанну (відомою аккадською як Іштар) та її сестру Ерешкігаль, королеву мертвих. Інанна була богинею родючості, любові, війни та весняних гроз. Її культ тісно пов’язаний із земним життям, плодючістю та життєвою силою. Історія її подорожі до підземного світу відображає непримиренний контраст між світом життя та смертю. Коли Інанна наважилася спуститися до царства своєї сестри, вона виявила, що для цього їй довелося пожертвувати своєю величчю та регаліями, символічно позбавляючи себе будь-яких проявів життя. На кожних з семи воріт, через які вона проходила, богиня залишала частину своїх прикрас, і зрештою постала перед Ерешкігаль безсилою та оголеною.

Кульмінацією цієї подорожі стала смерть Інанни, що призвело до занепаду на землі — почалася посуха, родючість покинула поля та сади. Її повернення до життя, яке стало можливим завдяки допомозі богів, відбулося ціною викупу: вона мусила віддати когось натомість, щоб втекти з царства мертвих. Цим викупом став її чоловік, і цей акт відновив космічний баланс та забезпечив родючість землі, показуючи, що між життям та смертю повинна існувати певна рівновага.

Месопотамська уява про підземний світ була символічною ідеєю, яка, з одного боку, відображала кінцівку земного існування, а з іншого — нагадувала про цінність і невідворотність життя. Вона наголошувала, що, попри безнадійність підземного світу, сенс і радість потрібно шукати в земному житті, адже тільки тут це можливо.

Іван Гудзенко

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:Історія релігій

Історія релігій

Бог Аполлон

Аполлон — один із найшанованіших і найвпливовіших богів давньогрецького та римського пантеонів. Його образ багатогранний: ...