Народилися вони в ІІІ столітті нашої ери. Про їхніх батьків нічого не відомо. При імператорі Максиміані отримали військові посади. Максиміан не знав, що призначає на них двох християн. Проте пізніше дехто доніс імператору, що ні Сергій, ні Вакх не вшановують римське божество.
Для переконання справедливого доносу, наказує аби ті здійснили жертвоприношення ідолам. Сергій з Вакхом відповіди імператору, що не можуть цього зробити, оскільки як християни служать Єдиному Богу і поклоніння звершують тільки Йому. За наказом Максиміана знаки воїнського сану з Сергія та Вакха були зняті, натомість одягнули їх в жіночу одежу, на шиї почепили залізні обручі, осміяних водили по всьому місту.
Знову майбутні мученики були закликані імператором, котрий радив їм уникати християнських байок і поклонитися божкам. Не отримав бажаного результату через непохитність обох. Їх відправили в заслання у східну частину Сирії. У ній керував лютий поборник християн – Антіох. Посада отримана Антіохом завдяки Сергію і Вакху. При зустрічі з ними благав аби не віддавати на страшні муки. Проте ті обрали не улесливі слова Антіоха, а життя, яким є насправді Христос, бо смерть – то всього лише набуття.
Не стриманий у гніві Антіох віддав наказ сильно бичувати Вакха, не проявляючи до того жодного співчуття. Відразу від ударів бичів, Вакх помер. Взутий в залізні чоботи із цвяхами всередині Сергій був приведений в інше місто, де постав перед судом. Там теж намагалися зламати Сергія, пропонували назавжди зректися імені Господнього, здійснити ідолопоклонство, але мученик вирішив обрати мученицькі страждання заради Христа. Зрештою Сергій після довгих тортур, за наказом Антіоха був страчений через усічення голови мечем. Мученицька смерть обох датується 305 роком після Різдва Христового.
Православною церквою встановлений день їхньої пам’яті – 20 жовтня згідно григоріанського календаря. В знак шани мучеників побудували церкви, зокрема в Константинополі та Римі. Вшановуються православною, католицькою, стародавніми східними православними церквами.
Панас Вернигора
