Жульєн Бенда: філософія, творчість та вплив на інтелектуальну думку XX століття

Жульєн Бенда (народився 26 грудня 1867 року в Парижі, Франція — помер 7 червня 1956 року в Фонтене-о-Роз, поблизу Парижа) — видатний французький прозаїк, філософ і критик, який став одним із лідерів антиромантичного руху у французькій інтелектуальній думці. Його творчість та філософські погляди залишили значний слід у культурній та науковій спадщині XX століття, зокрема через його наполегливу боротьбу за панування розуму та інтелекту над інтуїтивізмом та емоційністю.

Жульєн Бенда здобув освіту в Паризькому університеті, який закінчив у 1894 році. Його ранні роботи були присвячені актуальним суспільним та політичним питанням, зокрема справі Дрейфуса, яка стала символом боротьби за справедливість та правду у Франції кінця XIX століття. У 1898 році Бенда опублікував низку статей, у яких відстоював принципи раціоналізму та об’єктивності, що згодом стало основою його філософської позиції.

Філософська боротьба з інтуїтивізмом

Однією з ключових тем у творчості Бенди стала критика філософського інтуїтивізму, який набув популярності завдяки роботам Анрі Бергсона. У своїй праці Le Bergsonisme (1912) Бенда різко виступив проти ідей Бергсона, вважаючи їх загрозою для раціонального мислення та наукового підходу до пізнання світу. Він наполягав на тому, що інтуїція та емоції не повинні домінувати над розумом, оскільки це призводить до релятивізму та втрати об’єктивних істин.

Літературна слава прийшла до Бенди у 1912 році після публікації його першого роману L’Ordination (1911), який отримав назву Ярмо жалю у перекладі. Цей твір став важливим етапом у його творчості, демонструючи глибокий інтерес автора до моральних та етичних проблем сучасного суспільства.

Однак найважливішою працею Бенди вважається La Trahison des clercs (1927), відома також під назвою Зрада інтелігенції або Велика зрада. У цій книзі він різко засудив інтелектуалів, які, на його думку, зрадили своє призначення, віддавши перевагу політичним та расовим інтересам замість служіння істині та справедливості. Бенда вважав, що інтелігенція повинна бути незалежною від політичних впливів і залишатися вірною принципам раціоналізму та об’єктивності.

Автобіографічні твори та еволюція думок

Еволюцію філософських та інтелектуальних поглядів Жульєна Бенди можна простежити у двох його автобіографічних творах: La Jeunesse d’un clerc (1937; Юність інтелектуала) та Un Régulier dans le siècle (1938; Завсідник свого століття). У цих книгах він розкриває своє бачення ролі інтелектуала у суспільстві, а також роздумує над власним життєвим шляхом та філософськими пошуками.

Іван Гудзенко