Під горою Опук існує багато підземних ходів, цілі підземні міста. Вони не досліджені і невідомо, яка ж цивілізація їх побудувала. Відвідувач має подолати відстань за 36 кілометрів від Керчі до забутого та покинутого жителями села Мар’їнка, а потім, ще 11 кілометрів до мису та гори Опук по степу із солончаковими озерами. Прибулих на місце чекає неймовірної краси природний пейзаж із горою, скелями, морем, піщаними пляжами, степами та солончаковими озерами.
До того ж, у морі, на траверзі мису Опук, з моря височіють Скелі-Кораблі. Захист місця – містичний. Мандрівника з поганими думками Опук просто не пустить до себе. Також Сили, що зберігають гору та мис, просто не дозволять робити розкопки та руйнувати місце. Безліч шукачів скарбів безслідно зникли в підземеллях гори. Але примітний і випадок із головним археологом Криму. Він побачив кам’яні артефакти біля мису та задумав проводити масштабні розкопки. Його відразу ж, на місці, вкусив отруйний павук каракурт, і, на момент прибуття рятувальників археолог був уже мертвий.
Охоронці гори та мису пропустять шукачів із чистим серцем, і знищать тих, хто не має таких помислів, або намагається проникнути у заборонені сфери. На Опуці свого часу було знайдено камінь із рунічними написами. Походження його неясно, і досліджував цей камінь саме згаданий археолог – було багато публікацій у пресі. До того ж біля Опука є кілька цікавих каменів. На них вибито око, яке звертає погляд у бік моря. Один із таких каменів «з оком», найвідоміший, викрали «чорні археологи», і через два роки змушені були повернути на старе місце. Яку роль грали «очі на камені» — досі залишається таємницею. Це ми про першу заборону відвідувати мис Опук – заборону могутніх містичних сил. Другу заборону наклали екологи. У степах біля Опука є багато унікальних форм флори та фауни – єдиних у світі, які існують лише тут. Ну, наприклад, рожеві шпаки. Але тут є й реальні загрози для мандрівників у вигляді диких вовчих зграй та отруйних павуків каракуртів.
Навесні небезпеку становлять також сколопендри. А ще ходять легенди про Опуцького Змія – гігантську рептилію чорного кольору, яку спостерігали у хвилях, недалеко від берега. Природні багатства Опука охороняє спеціальна єгерська служба.
Також Опук був й воєнною зоною. Біля нього точилися запеклі бої під час Другої світової. Тому деякі місця прилеглих до Опуку територій просто «усіяні черепами» ще з тієї далекої війни. Опук мав воєнне значення також у царські та радянські часи.
В даний час, коли я пишу ці рядки (20 грудня 2022), мандрівникам потрапити в це місце неможливо. Адже воно залишається і загадковим містичним місцем, аномалією, природним заповідником й історичним місцем.
Втім, потрапити до цього місця було надзвичайно важко за всіх часів. Воно завжди було забороненим. Або, навіть, тричі забороненим.
Але в жовтні 2010 року, ціною неймовірних зусиль, мені та моїм колегам вдалося отримати всі дозволи та відвідати Опук із ночівлею. Два дні та одна ніч – 5 та 6 жовтня 2010 року. Тому я поділюся фотографіями з цієї непростої подорожі.
Ігор Мехеда