Юлії Цезарі ще наприкінці II століття до н. е. тяжіли до антиаристократичного табору. Тітка Цезаря була дружиною Гая Марія, реформатора римської армії, який спирався на знедолених селян. У 84 році до н. е. Цезар закріпив цей політичний вибір, одружившись із Корнелією, дочкою Луція Корнелія Цинни. Після перемоги Луція Корнелія Сулли Цезар відмовився розлучитися з дружиною, за що зазнав переслідувань і був змушений залишити Італію, проходячи військову службу в Азії та Кілікії.
Повернення до Риму і сходження кар’єрними щаблями
Після смерті Сулли Цезар повернувся до Риму і розпочав політичну кар’єру як судовий обвинувач супротивників сулланського режиму. Навчання ораторського мистецтва на Родосі, захоплення піратами та їхнє подальше покарання засвідчили його рішучість і особисту ініціативу.
У 69 році до н. е. Цезар став квестором, згодом курульним еділом і великим понтифіком. Його діяльність поєднувала політичну гнучкість, щедрість і стратегічне прагнення до влади, що зробило його однією з найпомітніших постатей римської політики.
Іван Гудзенко


