У період його дитинства Юдея залишалася залежною від Ассирійської імперії. Від часів царя Ахаза держава перебувала у статусі васала, а разом із політичним тиском сюди проникали чужі культи, що послаблювали національну релігійну ідентичність.
Політичний контекст
Ситуація змінилася після смерті ассирійського царя Ашшурбаніпала (бл. 627 р. до н. е.). Ассирія занурилася у внутрішні конфлікти, і Юдея отримала небачений раніше простір для політичної самостійності. Єгипет також переживав період ослаблення, що створювало сприятливі умови для реформ у межах Юдеї.
Релігійна реформа Йосії
Близько 621 року до н. е. Йосія розпочав програму духовного й національного оновлення. Поштовхом стало відкриття в Єрусалимському храмі книги, яку більшість дослідників пов’язує з ранніми редакціями Второзаконня. Її зміст справив глибоке враження на царя.
Реформа передбачала:
- очищення храму від чужоземних культів,
- зосередження жертвоприношень лише у Єрусалимі,
- скасування місцевих святилищ і культових місць,
- утвердження єдиного поклоніння Яхве.
Ці зміни мали на меті централізацію релігійного життя та посилення ролі столиці як головного духовного центру Юдеї. Реформа Йосії стала важливим кроком у формуванні монотеїстичної традиції, яка згодом лягла в основу юдаїзму.
Військові події та смерть
У цей самий час вавилоняни, очоливши антиассирійську коаліцію, завдали вирішального удару Ассирійській імперії, розграбувавши Ніневію. Єгипет, прагнучи зберегти баланс сил у Месопотамії, втрутився у конфлікт. Фараон Нехо ІІ висадив війська на території колишнього Північного царства Ізраїлю, щоби підтримати ассирійців.
Йосія сприйняв цей крок як загрозу та шанс одночасно. Він прагнув об’єднати Юдею та Ізраїль під власною владою, спираючись на союз із Вавилонією. На шляху просування єгиптян цар спробував зупинити Нехо, але загинув у битві біля Мегіддо у 609 році до н. е., що підтверджують біблійні книги (2 Царів 23:29).
Наслідки
Після смерті Йосії становище Юдеї різко погіршилося. Єгиптяни відступили, але владу над регіоном поступово перебрали вавилоняни. На престол у Єрусалимі фараон Нехо посадив сина Йосії — Єгоякима, який став васалом нової месопотамської імперії.
Реформа Йосії, попри її незавершеність, залишила значний слід в історії ізраїльської релігійної думки. Вона започаткувала традицію централізованого культу та посилила ідею виключного поклоніння Яхве, яка визначила подальший розвиток юдаїзму.
Іван Гудзенко
