Дану назву містить середньовічна равіністична література. Тора ж називає це свято Йом-ха-Кіпурім. Пов’язане воно перш за все з історією єврейського народу та їхнього гріхопадіння через золотого тельця, якому поклонялися більше ніж Єдиному Богу, про вимолювання Мойсеєм перед Богом прощення гріхів євреїв. Найбільшою подією стали скрижалі Завіту, отримані Мойсеєм в день Йом-Кіпуру. Оскільки Бог простив Свій народ, то євреї пам’ятаючи про це дотримуються встановленої традиції дня прощення. До того ж він є Днем викупу.
Філон Олександрійський стверджує, що той день очищення є особливий по відношенню до людини, адже звільнена від гріхів і прощена, вона отримує милість Всевишнього і той, хто кається перед очима Бога не є винним. Цей день є насправді урочистим в році для іудеїв. У цей день звершується покаяння, молитви і читання Хетубім (Писання).
Іудеї слідують правилам цього свята: виявляють смирення, стримують себе від фізичної роботи, на протязі доби тримають піст. В книзі Левіт цей день отримав назву Суботи Субот (Шабат Шабатон). В Біблії є згадки про Йом-Кіпур. Цього святкового дня тільки первосвященику і нікому більше не дозволялося входити у Святеє Святих, щоб здійснити жертвоприношення за викуп власних гріхів, а потім інше – за народ. У книзі Левіт чітко вказано про помилки самовільного принесення жертви Богу Надавом і Авіудом і страшними наслідками для них.
Містяться тут вказівки настанов Господніх щодо принесення первосвящеником жертви біля Ковчегу Завіту раз в рік. Закони порушені будь-ким суворо каралися Божим гнівом. Коген (простий священик) не мав права здійснювати таке жертвоприношення, відводилася особлива місія первосвященику.
Сама підготовка тривала до часу дня Йом-Кіпур. Первосвященику не дозволявся вихід за межі храму. Напередодні Йом-Кіпуру ввечері первосвященику заборонялося спати, мудреці читали для нього книгу Іова, Ездру, пророка Даниїла. Увійти в Святеє Святих первосвященик повинен в одязі білого кольору, в чому і особливість, а голубу ризу, золоту пластину, нагрудник з дорогоцінного каміння і ефод має залишати ззовні. Йому слід зберігати стан умиротворення, не допускається гордість та велич перед Богом.
Перед тим як облачитися у священицьку одежу первосвященик здійснював обряд омивання тіла. Білий лляний одяг на ньому символізував чистоту та святість. Свято Йом-Кіпуру вимагало очищення через приношення жертв, що і робили первосвященики і священики. Нащадки первосвященика Аарона з коліна Левія виокремлюються як сім’я, котрій надані привілеї стосовно жертвоприношень храму.
У сам день в храмі під час служіння первосвященик молився за очищення гріхів своїх та сім’ї. При покладанні рук на голову того, хто приносився в жертву, сповідувалися гріхи та випрошувалося прощення за когенів та їхні сім’ї. Традиція зуміла зберегти слова сповіді первосвященика, де вказувалося про покаяння і прощення гріхів через переступ Божого закону дому та синів Аарона. В жертву перший раз приносився телець, за народний гріх – козел, про що детально описано в книзі Левіт 16 глави 8 вірша. Використовувалися два козли: перший – жертва Богу, другий – прощення гріхів народу.
Перша жертва використовувалася для кроплення Ковчегу Завіту, тоді ж як друга – відводилася в пустелю, відпускалася. Звідси і походить вислів «козел відпущення». У сам Йом-Кіпур збиралася велика чисельність народу, очікуючи служіння. Знаком для них вважалася поява первосвященика на крилі храму для виконання жертвоприношення. Якщо жертва не приймалася Богом і первосвященик помирав, то його тіло висували за допомоги мотузки, адже заборонялося іншим входити у місце невидимої присутності слави Божої. Наглядним прикладом цьому слугують Надав і Авіуд, які відчули себе у ролі первосвящеників і наважилися без страху Божого увійти у святе місце, за що і поплатилися своїм життям.
І щоб більше таких ситуацій не траплялося Господь обирає гідних для жертвоприношень. З першим жертвоприношенням все зрозуміло, а що ж означало друге? Євреї стверджують, що відпущений козел Азазель уособлює диявола, який є основною причиною та джерелом гріха. Як стверджує передання, козел падає зі скелі і розбивається об каміння. Падіння з неба асоціюється з Божим покаранням, яке має здійснитися і торкається воно саме сатани. Сатану не тільки буде скинуто з неба, а й в безодню, а потім у вогневу геєну.
Це все є результатом каяття та прагнення людини наблизитися ближче до Бога. За Талмудом, період Першого Храму із перебуванням Ковчега Завіту в ньому ознаменувався чудесами і одним із них є відпущений в пустелю козел. Якщо червона тканина на рогах козла, якого скидали змінювалася на білий колір, то гріхи народу через каяття були прощені. Другим свідченням є завіса, яка змінює колір. Завіса або ж як її називають ще парохет відділяла дві частини храму: серединну від внутрішньої.
Талмудом, Йосифом Флавієм, а також Філоном Олександрійським підтверджується факт зміни кольору завіси при прийнятті і недопущенні жертви. Якщо жертва приймається, то колір завіси стає білим, не приймається – червоним. Це пов’язується із земним життям і діяльністю Єшуа. В момент розп’яття протягом сорока років лоскут та завіса храму не змінювали колір, що тривало до остаточного руйнування Єрусалиму військами Тита Веспасіана у 70 році нашої ери.
Тим самим Бог дав знак іншим про припинення жертв в Єрусалимському храмі. Можливо більшість не могла зрозуміти чому саме так. Головною причиною стала принесена жертва Єшуа Месією. Розривання завіси в храмі зверху до низу символізувало перехід людини на небо, до Творця.
Вважають, що в день Йом-Кіпуру прощені гріхи, вчинені перед Богом. Гріх перед людиною не може бути викуплений через примирення з тими, кому завдав образ. Тому за єврейською традицією покаянний процес має настати ще до святкування Йом-Кіпуру. Дивовижна річ: той, хто наніс образи не тільки просить прощення, а ще й відшкодовує моральний і матеріальний збиток.
День супроводжується богослужінням в синагозі і читанням книги пророка Йони. В ній прослідковується ідея Викупу: прощення і навернення на істинний шлях. Прикладом цьому слугує щире покаяння царя і рабів міста Ніневії і врятування своїх життів від гніву Божого.
Отож як відбувається саме свято Йом-Кіпур. Звичайна єврейська сім’я ще до настання свята сідає за святкову трапезу. Сюди входить традиційна страва, яка нагадує жертвоприношення храму – бульйон з креплами. До заходу сонця господаркою дому запалюються свічки. Усі дотримуються суворого посту, котрий приписує Тора, навіть тринадцятирічні хлопці і дванадцятирічні дівчата. Не приймають участі в пості люди, які мають важкі хвороби, жінки після породільні в попередні дні. Виняток становлять вагітні і ті, що мають необхідність в їжі.
У ці дні існують заборони: купання, статеві стосунки, носіння шкіряного взуття. Людина не може випрошувати милість Божу, у взутті із шкіри тварини.
Щодо служіння в Йом-Кіпур можна сказати наступне: звершуються молитви ввечері, зранку, пополудні, перед заходом сонця. Є дуже довгі молитви Йом-Кіпуру: коль нідрей, аль хет, неїла. Остання є кульмінаційною адже закриває свято Йом-Кіпур. В цей день відбувається вирішення Богом людських доль. Іудеї звершують гарячу молитву аби відчуваючи Божу присутність встигнути до закриття воріт, які ведуть до Бога.
Оскільки тема Йом-Кіпуру стосується життя та смерті, проте це радісний день для кожного іудея. Правильне проведення свята і примирення з ближніми наближає людину до відчуття глибокої радості через прощення та настання свободи.
Як же ш проводився день Йом-Кіпуру в новозавітній час? Зрозуміло, що відбувалося нове святкування. Воно полягало у принесеній жертві Єшуа, тому не потрібно чекати побіління тканини, зміни кольору завіси, виходу первосвященика. Йом-Кіпуру дотримувалися новонавернені греки, римляни, єгиптяни, розділяючи його з усіма. Про пророче значення свята маємо підтвердження у 9-10 главах послання апостола Павла до євреїв. Єшуа – Первосвященик і заступник перед Отцем, явлення його живого учням означало прийняту Богом жертву. Єшуа увійшовши до Святеє Святих відчинив двері для тих, хто став Божими дітьми.
Якщо в Торі стверджується про входження у Святеє Святих священика, що належав до коліна Левія, нащадка Аарона, то як пояснити іменування Єшуа Первосвящеником? За яким правом Єшуа увійшов у небесний храм Святого Святих? Усе пояснюється тим, що Єшуа не відносився до левітського коліна, Ааронового роду, він походив від Мелхісадека – царя правди та миру. Єшуа – жертва та водночас козел відпущення, на якого Богом були покладені гріхи народу Ізраїль.
Через жертву Єшуа покриваються гріхи, відбувається зміна природи: гріховна -праведна. Відтак Йом-Кіпур є святом, в яке іудеї були звільнені і освячені.
Панас Вернигора
