У мовах Північної Європи зберігся прямий слід цього свята: слово Jul у скандинавських країнах, Joulо у Фінляндії чи Yule в англійській мові означає Різдво. Це свідчить про поступове злиття давніх язичницьких традицій із християнськими.
Ранні свідчення та обрядовість
Йоль має складне коріння, яке не завжди можна відтворити з повною точністю. У скандинавських джерелах він постає як свято jol, що поєднувало мотиви світла, вогню та родинного бенкету. Одним із його елементів були жертвопринесення — богам, духам чи предкам. У суворих умовах Північної Європи в цей час забивали худобу, яку неможливо було прогодувати взимку, тому м’ясо ставало основою бенкетів і ритуальних підношень.
Деякі дослідники вважають, що Йоль спочатку мав характер Дня мертвих. З цим пов’язують культ бога Одіна, відомого також під ім’ям Йолнір. Водночас інші історики вбачають у ньому радше новорічне свято, яке мало задавати тон наступному року.
Одним із перших письмових свідчень про Йоль є згадка англосаксонського ченця Беди (VIII ст.). Він описував «джулі» — двомісячний період язичницького календаря, коли сонце поверталося до зростання. Це свідчить, що Йоль був не лише святом, а й частиною циклічного відліку часу.
Інтеграція з Різдвом
Приблизно в IX столітті термін «Йоль» почав позначати Різдво. У скандинавських сагах описано, що король Норвегії Хокон I Добрий, який прийняв християнство в Англії, запровадив закон про святкування Йоля одночасно з Різдвом. Відтоді язичницькі й християнські традиції почали тісно переплітатися.
Упродовж наступних століть Різдво поступово витіснило стародавнє свято, однак низка елементів Йоля збереглася в європейській різдвяній культурі. Прикладом є традиція різдвяного поліна, яке спалювали протягом усього святкового періоду. Згодом воно трансформувалося у символічний десерт — торт-рулет у формі колоди.
Іншим відгомоном Йоля вважається різдвяна коза, відома у Швеції як Юльбокен. Величезні фігури кіз із соломи й досі встановлюють у містах і селах, а сама традиція, ймовірно, сягає давніх вірувань, пов’язаних із богом Тором, чия колісниця була запряжена козами. Сьогодні коза є символом різдвяних свят у Скандинавії, інколи постає навіть як супутник Санта-Клауса.
Іван Гудзенко