Історія релігійРелігія

Йоль: давнє зимове свято германських народів

Йоль — одне з найдавніших свят зимового сонцестояння, яке бере початок у дохристиянській традиції германських народів, передусім скандинавів. Його відзначали в період найдовшої ночі року, коли відбувався перелом сонячного циклу та починалося поступове збільшення світлового дня. Сьогодні Йоль здебільшого відзначається сучасними неоязичниками, які намагаються відродити давні обряди або пристосувати їх до власних релігійних практик.

Йоль: давнє зимове свято германських народів

У мовах Північної Європи зберігся прямий слід цього свята: слово Jul у скандинавських країнах, Joulо у Фінляндії чи Yule в англійській мові означає Різдво. Це свідчить про поступове злиття давніх язичницьких традицій із християнськими.

Ранні свідчення та обрядовість

Йоль має складне коріння, яке не завжди можна відтворити з повною точністю. У скандинавських джерелах він постає як свято jol, що поєднувало мотиви світла, вогню та родинного бенкету. Одним із його елементів були жертвопринесення — богам, духам чи предкам. У суворих умовах Північної Європи в цей час забивали худобу, яку неможливо було прогодувати взимку, тому м’ясо ставало основою бенкетів і ритуальних підношень.

Деякі дослідники вважають, що Йоль спочатку мав характер Дня мертвих. З цим пов’язують культ бога Одіна, відомого також під ім’ям Йолнір. Водночас інші історики вбачають у ньому радше новорічне свято, яке мало задавати тон наступному року.

Одним із перших письмових свідчень про Йоль є згадка англосаксонського ченця Беди (VIII ст.). Він описував «джулі» — двомісячний період язичницького календаря, коли сонце поверталося до зростання. Це свідчить, що Йоль був не лише святом, а й частиною циклічного відліку часу.

Інтеграція з Різдвом

Приблизно в IX столітті термін «Йоль» почав позначати Різдво. У скандинавських сагах описано, що король Норвегії Хокон I Добрий, який прийняв християнство в Англії, запровадив закон про святкування Йоля одночасно з Різдвом. Відтоді язичницькі й християнські традиції почали тісно переплітатися.

Упродовж наступних століть Різдво поступово витіснило стародавнє свято, однак низка елементів Йоля збереглася в європейській різдвяній культурі. Прикладом є традиція різдвяного поліна, яке спалювали протягом усього святкового періоду. Згодом воно трансформувалося у символічний десерт — торт-рулет у формі колоди.

Іншим відгомоном Йоля вважається різдвяна коза, відома у Швеції як Юльбокен. Величезні фігури кіз із соломи й досі встановлюють у містах і селах, а сама традиція, ймовірно, сягає давніх вірувань, пов’язаних із богом Тором, чия колісниця була запряжена козами. Сьогодні коза є символом різдвяних свят у Скандинавії, інколи постає навіть як супутник Санта-Клауса.

Іван Гудзенко

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:Історія релігій