Клауберг здобув освіту в Бремені та Гронінгені (Нідерланди), де вивчав філософію та теологію. Під час подорожей Францією та Англією він познайомився з новітніми філософськими течіями, що формувалися в Європі. Вирішальний вплив на його світогляд мали лекції голландського мислителя Йохана де Рейя в Лейдені, які познайомили Клауберга з картезіанською філософією.
З 1649 по 1651 рік Клауберг працював професором філософії та теології в академії Герборн (Нассау), яка була центром кальвіністської теології. Тут він став одним із провідних прихильників ідей Декарта, що викликало опозицію з боку деяких колег, зокрема професора риторики К. Ленца. У 1651 році Клауберг прийняв пропозицію очолити гімназію в Дуйсбурзі, а згодом став викладачем філософії та теології в місцевому університеті. У 1655 році його призначили ректором цього навчального закладу.
Філософські погляди
Клауберг став одним із найвідоміших інтерпретаторів ідей Рене Декарта в Німеччині та Нідерландах. У своїй праці «Defensio Cartesiana» (1652) він захищав картезіанський метод пошуку знань, протистоячи критиці з боку кальвіністських теологів, таких як Якоб Ревіус. У «Initiatio Philosophi» (1655) Клауберг продовжив розвивати декартівські ідеї, зосереджуючись на питаннях пізнання Бога та природи людського розуму.
Казіоналізм та проблема душі й тіла
У праці «Про з’єднання тіла і душі в людині» Клауберг розглядав одну з центральних проблем картезіанської філософії — взаємодію тіла та душі. Він стверджував, що душа не здатна до фізичного руху, але може керувати тілом через волю. Ця ідея стала основою для концепції казіоналізму, згідно з якою тіло не є причиною душі, а лише надає «привід» для її дії.
Клауберг вважав, що гармонійна взаємодія тіла та душі можлива лише завдяки провидінню Бога, який є першопричиною всього руху. Ця ідея відображала вплив декартівської філософії, зокрема уявлення про Бога як гаранта істинності знань.
Йоганн Клауберг залишив значний слід у історії філософії, розвиваючи та популяризуючи ідеї Рене Декарта.
Іван Гудзенко
