Ламберт народився в сім’ї кравця, що не завадило йому стати одним із найвидатніших учених свого часу. З дитинства він виявляв інтерес до геометрії та астрономії, використовуючи інструменти, які сам розробив і змайстрував. Незважаючи на відсутність формальної освіти, Ламберт швидко здобув знання завдяки саморозвитку. У 1748 році, працюючи приватним репетитором, він отримав доступ до великої бібліотеки, яку використовував для поглиблення своїх знань. Цей період став вирішальним у формуванні його наукового світогляду.
Наукові досягнення
Одним із найважливіших досягнень Ламберта є доказ ірраціональності числа π, опублікований у 1768 році. Це відкриття стало фундаментальним для розвитку математики, оскільки воно підтвердило, що π не може бути виражене у вигляді відношення двох цілих чисел. Крім того, Ламберт зробив значний внесок у розвиток гіперболічних функцій, які знайшли широке застосування в математичному аналізі та фізиці.
У галузі фізики Ламберт відомий своїми дослідженнями в області тепла та світла. Його праця «Фотометрія» (1760) стала першим систематичним дослідженням вимірювання інтенсивності світла. На його честь названа одиниця вимірювання яскравості — ламберт. Також він розробив методи пірометрії, що дозволили точніше вимірювати температуру.
У астрономії Ламберт відомий своїми дослідженнями спіральних туманностей. Разом із Іммануїлом Кантом він був одним із перших, хто припустив, що ці об’єкти є дископодібними галактиками, подібними до Чумацького Шляху. Це відкриття стало важливим кроком у розумінні структури Всесвіту.
Філософський внесок
Ламберт також займався філософськими питаннями, зокрема проблемами формальної логіки, ймовірності та принципів науки. Його головна філософська праця «Новий Органон» (1764) містить аналіз широкого кола питань, пов’язаних із науковим методом. Ламберт вважав, що наука повинна ґрунтуватися на чітких логічних принципах, і його ідеї вплинули на розвиток філософії науки.
У 1764 році Ламберт переїхав до Берліна, де отримав підтримку Фрідріха Великого. Його наукова діяльність залишалася активною до самої смерті у 1777 році.
Іван Гудзенко
