Практичні аспекти йоги мають значно більшу вагу, ніж її інтелектуальний зміст. Філософія йоги базується на принципах школи Самкх’я, зокрема на ідеї досягнення духовного звільнення — мокші, що реалізується через звільнення духу (пуруша) від матеріального світу (пракріті). Згідно з цими вченнями, всі страждання людини виникають через невігластво і ілюзії, що обумовлюють її прив’язаність до матеріальних об’єктів. Йога ж прагне позбавити людину від цього рабства і повернути до початкового стану чистоти та свідомості.
Вищим етапом йоги є досягнення самадхі — стану глибокої концентрації, який є передумовою досягнення духовного звільнення. Сам процес йоги можна поділити на кілька етапів, від яких кожен є кроком до очищення і самовдосконалення.
Однією з основних систем йоги є Аштанга-йога, що включає в себе вісім етапів. Перші два етапи — це етична підготовка, які включають яму (стримання) та ніяму (дисципліна). Яма передбачає утримання від негативних вчинків, таких як насильство, брехня, крадіжка, жадібність, в той час як ніяма фокусується на внутрішньому очищенні і дисципліні, що включає чистоту, самовдосконалення, аскезу та відданість Богу.
Наступні два етапи йоги стосуються фізичної підготовки. Асана — це пози, що розвивають фізичну гнучкість і здоров’я. Пранаяма — контроль дихання, допомагає стабілізувати ритм дихання та досягти внутрішнього спокою.
П’ятий етап, пратьягара, зосереджений на відключенні почуттів від зовнішніх об’єктів, що дає змогу поглибити внутрішню концентрацію. А з шостого етапу, який починається з дхарани (зосередження), практик здатний утримувати свою свідомість на одному об’єкті протягом тривалого часу. Це веде до наступного етапу — дх’яни, концентрованої медитації, в якій увага зливається з об’єктом медитації. Останній етап — самадхі, стан повної зібраності, де людина досягає єдності з об’єктом медитації і переживає єдність із вищою реальністю.
Передісторія йоги є досить розмитою, але ранні ведичні тексти вже згадують екстатиків, які, ймовірно, були попередниками йогів. Йога була тісно пов’язана з іншими школами індійської філософії і часто використовувалася як засіб для досягнення духовного прозріння.
Протягом століть йога розвивалася, і сьогодні її різні напрямки, такі як хатха-йога та раджа-йога, продовжують існувати, кожен з яких робить акцент на фізичні чи медитативні практики. На заході йога здобула велику популярність із початку 20 століття, коли Парамаханса Йогананда заснував Товариство самореалізації, сприяючи розповсюдженню практик йоги та її філософії в Америці.
Іван Гудзенко
