Біографічна довідка
Середньовічна епоха представлена різноманітними особистостями, серед яких філософи і теологи. До них приєднуємо Йоана Дунс Скота, не менш важливу персону пізньої схоластики.
Народився він 1266 року в місті Макстоні (Шотландія), походить з ірландській сім’ї.
Духовність
П’ятнадцятирічний Йоан виявляє потяг до чернецтва. З 1282 року вступає до ордену ченців-францисканців. З 1291 року прийняв сан від лінкольнського єпископа Олівера Саттона.
Освіта
Вступає на навчання до Оксфордського, а пізніше – Паризького університету. В останньому захищає наукову ступінь – доктора філософії і теології.
Викладацька діяльність
На посаді професора займається викладанням таких наукових дисциплін як філософія та теологія серед студентів як Оксфордського так і Паризького університетів. Викладання професора Дунс Скота не зупинялося тільки одному місті Оксфорд, Париж, а продовжувалося в Кьольні.
Творча діяльність
Серед написаних Дунсом Скотом творів відомий коментар до «Сентенцій» Петра Ломбардського, а також коментарі Ordinatio (оксфордський) та Reportata Parisiensia (паризький).
Дунс Скот та августиніанство
Проводить реформування августиніанства. Як перший теолог – францисканець відмовився від августинського вчення щодо необхідності божественного осяяння з досягнення істинних знань, допускаючи як Арістотель здатність людського розуму володіти та набувати достовірних знань про суще, а також спирання усякого пізнання на данні чуттєвого сприйняття. Кінцева мета пізнання – досягнути божественне буття, адже людина не може споглядати безкінечне буття Бога.
Погляди Дунса Скота
Філософ робить розрізнення між теологією та філософією. Філософія – теоретична площа знань, а теологія є теоретичним знанням, котрим направлена людська діяльність з виконанням положень віровчення. Філософія або метафізика розглядається як вище знання. Філософією вивчається буття – абсолют, який включено те, що існує, насамперед Бог. В метафізиці Томи Аквінського заперечує різницю сутності та існування. Філософом вважається, що сутністю припускається акт існування, тому для створення одиничних речей втручання Бога непотрібне.
Співвідносність матерії та форми складне. Матерія володіє актуалізованою сутністю трьох різновидів. Форма у Скота якогось важливого значення не мала, тоді ж як у Аквінського формою актуалізувалася річ. А от Скотом вважалося навпаки: формою речі надається індивідуальність. Завдяки тонкому мисленні Дунса Скота вирішується і сама проблема форми, яку ще раніше піднімав філософ Арістотель. За Арістотелем, інтелект пізнає форму. Проблема полягає в іншому: пізнанні окремих індивідуальних випадків універсальної форми. Для вирішення цієї проблеми, Дунс Скот вводить поняття «цієвість». Якщо «цієвість» розуміти як приналежність форми, а не матерії, то тоді вона розглядається як інтелектуально пізнавальна. Дунс Скот розглядає універсальну форму та індивідуальну «цієвість» як приналежність до сутності, яку створює Бог, а індивідуальність – кінцева актуальність форми.
А оскільки Дунс Скот тяжить до індивідуального, то його можна вважати номіналістом, неоднозначним залишається питання про універсалії. Неймовірним є те, що філософ став більше схилятися до платонізму. Він надає перевагу у виникненні знання чуттєвій інтуїції. Інтуїція здатна встановити існування індивідуальної речі, пізнаючи її через образ, зафіксовану в ньому індивідуальну конкретну річ. Інтуїція – чуттєве сприйняття, в чому Скот відходить від Августина Аврелія. Абстрагування відвертає від індивідуальної особливості речі, котра досягається чуттєвою інтуїцією.
Скот розробляє концепцію про людину. Як він вважає, людина – це частина цього зовнішнього світу. Виходить зі суджень існування автономної вільної волі, незалежної від всеможливого розумного визначення. Вільним є Бог, могутній, спирається на невизначену волю. Тут його концепція протиставляється волюнтаристській божественної діяльності розуміння томізму як інтелектуального.
Світ створений таким яким має бути за проявом божественної волі. Існування у світі доброго виникає в силу доброї Божої волі. В першу чергу відноситься до людської поведінки. Людиною робляться добрі вчинки в силу бажання Бога. Людська воля стає доброю при умові її підпорядкування божественній. А тому центральним положенням у вченні Дунс Скота стає саме свобода волі. Згідно нього творіння світу водночас є творінням індивідів, не визначене якоюсь універсалією, лише абсолютною волею можна створювати універсальне «це». Схоласт спирається на Бонавентуру, торкаючись множинності його форм (самостійні форми однієї речі, до прикладу воля та інтелект як дві незалежні обумовлені один від одного діючі здібності.
В Дунса Скота, буття – це предмет, який вивчає філософія, безкінечне буття – теологія, кінцеве буття матеріальної речі – фізика.
Останні роки життя Дунса Скота
Йоан Дунс Скот прожив всього лише сорок два роки. Він помер 1308 року і похований у німецькому місті Кьольн
Вагомий внесок зроблено Дунс Скотом в богослов’я католицької церкви: доктриною про непорочне зачаття Діви Марії, затвердженої догми при папі Пії ІХ з 1854 року.
Панас Вернигора
