Євхаристійні вірування та практики в православ’ї мають багато спільного з римо-католицизмом, проте існують важливі відмінності, які стосуються передусім благочестя та літургії, а не доктрини. У римсько-католицькому богослов’ї вважається, що повторення слів встановлення («Це моє тіло» і «Це моя кров») є основним моментом, що робить Євхаристію таїнством. Водночас східне богослов’я наголошує на зверненні Святого Духа на євхаристійні елементи, що відоме як епіклеза (грецьке epiklēsis). Це звернення Святого Духа є невід’ємною частиною основної форми Євхаристії, і саме через молитву церкви та закликання Духа звершується центральна містерія християнства.
Характер таємниці, що відбувається в хлібі та вині, у православній традиції позначається терміном metabolē, що означає «сакраментальна зміна». Західний термін транссубстанціація, який описує цю зміну, з’являється лише у деяких віросповіданнях після XVII століття. Ще одна суттєва відмінність між православними і римо-католиками полягає у використанні хліба для Євхаристії. На сході вживають дріжджовий хліб, тоді як у римо-католицизмі використовують бездріжджовий хліб (гостію), який обрядово стає тілом Христа.
Незважаючи на спільні основи в євхаристійних віруваннях і практиках, православ’я та римо-католицизм мають свої унікальні підходи та традиції, які відображають глибокі історичні та богословські відмінності між двома гілками християнства. Ці відмінності, хоча і не зачіпають основних догматичних принципів, демонструють багатство та різноманітність християнської літургійної спадщини.
Іван Гудзенко
