Залежність від Єгипту
На початку свого правління Єгояким був васалом Єгипту. Фараон Нехо II наклав на Юдею велику данину, яку цар мав збирати з населення. Це погіршило соціально-економічне становище країни і викликало невдоволення серед юдеїв. У біблійних книгах пророк Єремія гостро засуджував політику Єгоякима, звинувачуючи його у несправедливості та нехтуванні Божими законами.
Геополітичні зміни та вірність Вавилону
Ситуація кардинально змінилася після битви при Каркеміші (605 до н. е.), де вавилонський цар Навуходоносор II завдав поразки єгиптянам. Єгояким вимушено визнав зверхність Вавилону й сплачував данину новому володарю. Три роки він залишався вірним Навуходоносору, однак згодом вирішив підняти повстання, сподіваючись на підтримку Єгипту.
Конфлікт з Навуходоносором
Повстання Єгоякима стало початком серії військових сутичок. Вавилонські війська разом із загонами союзників — халдеїв, арамеїв та інших — неодноразово нападали на Юдею. Кульмінацією цього протистояння стала облога Єрусалима у 598 році до н. е., коли Навуходоносор особисто повів військо проти Юдеї.
Смерть Єгоякима
Єгояким помер під час вавилонського наступу. Джерела не дають однозначної відповіді щодо обставин його смерті. У біблійних текстах немає опису похорону царя, що може свідчити про його трагічний кінець. Деякі дослідники припускають, що він міг бути страчений або помер від хвороби в умовах облоги. Після його смерті престол успадкував син Єгояхін, якого невдовзі також позбавили влади та відвезли у вавилонський полон.
Історичне значення
Правління Єгоякима стало переломним для Юдеї. Саме в цей час завершилася епоха залежності від Єгипту й почалася тривала вавилонська гегемонія, що врешті-решт призвела до падіння Єрусалима та Вавилонського полону. Його образ у біблійній традиції пов’язаний із символом невірності та відходу від Божого закону, тоді як у політичній площині він був типовим прикладом царя-васала, який намагався лавірувати між могутніми сусідами.
Іван Гудзенко
