Народившись у бідній родині в Богемії, Ян Гус рано виявив потяг до освіти. Приблизно у 1390 році він вступив до Празького університету, де здобув ступінь магістра та невдовзі розпочав викладацьку діяльність. У 1401 році Гус став деканом філософського факультету. Його академічна кар’єра збіглася з гострим протистоянням у Празькому університеті між німецькими викладачами, що підтримували номіналізм, та чеськими прихильниками реалістичної філософії й національних реформ.
Важливий вплив на формування поглядів Гуса мали твори англійського богослова Джона Вікліфа, різкого критика церковної ієрархії та захисника пріоритету Святого Письма. Хоча Гус не поділяв усіх радикальних ідей Вікліфа, його переконала критика духовенства та заклики до реформ.
Лідер реформаторського руху
З 1402 року Гус став проповідником у Віфлеємській каплиці в Празі, де богослужіння велися чеською мовою. Тут він здобув широку популярність як проповідник і лідер національного руху. Його проповіді викривали багатство і зловживання церковної верхівки, що викликало підтримку серед простого люду, дворянства та частини університетської громади.
Водночас він залишався активним у науковому середовищі й готувався до здобуття ступеня доктора теології. Важливу підтримку Гусу забезпечувало покровительство празького архієпископа Збинєка Зайця з Хазмбурка, який спершу був союзником реформаторів, але згодом перейшов на бік їхніх противників. Це спричинило конфлікт між колишніми соратниками та поглибило поділ у церковному житті Богемії.
Конфлікти з католицькою ієрархією
Позиція Гуса особливо загострилася в час Західного розколу, коли владу одночасно претендували кілька пап. Гус і чеські магістри підтримали рішення Пізанського собору (1409), що прагнув реформувати церкву, тоді як архієпископ і німецькі викладачі стали на бік папи Григорія XII. Це призвело до радикальних змін у Празькому університеті: після втручання короля Вацлава чехи отримали перевагу в голосуванні, а Гуса обрали ректором.
Зіткнення Гуса з папською владою посилилося після видання заборони на приватні проповіді, що безпосередньо зачіпало Віфлеємську каплицю. Відмовившись підкоритися, він був відлучений від церкви. Конфлікт досяг апогею у 1412 році, коли Гус публічно виступив проти продажу індульгенцій, організованого антипапою Іваном XXIII. Його акція спричинила втрату підтримки короля Вацлава та відновлення судового процесу.
У жовтні 1412 року Гус залишив Прагу, щоб уникнути покарань для міста, і провів два роки в замках своїх союзників. Тут він активно займався письменницькою діяльністю, створивши трактат «De ecclesia» («Про церкву») та низку проповідницьких і богословських творів чеською мовою.
У 1414 році він за запрошенням імператора Сигізмунда відбув на Констанцький собор, маючи гарантії безпеки. Проте після прибуття його заарештували. Попри можливість урятуватися зреченням власних поглядів, Гус залишився вірним своїм переконанням. 6 липня 1415 року його було засуджено за єресь і спалено на вогнищі.
Страта Яна Гуса стала переломним моментом для чеського суспільства. Вона викликала хвилю протестів, що вилилися у гуситські війни, які тривали кілька десятиліть і мали значний вплив на політичний та релігійний розвиток Центральної Європи.
Ідеї Гуса, зокрема вимога повернення церкви до євангельської простоти, критика індульгенцій та прагнення поширювати віру рідною мовою, стали одним із інтелектуальних підґрунтів Реформації XVI століття. Сьогодні він вважається національним героєм Чехії та одним із провісників нової доби в історії християнства.
Іван Гудзенко
