Ян Гус (бл. 1370, Гусінець, Богемія — 6 липня 1415, Констанц) — чеський релігійний реформатор, проповідник і мислитель, чия діяльність стала одним із ключових етапів переходу від середньовічного християнства до епохи Реформації. Його виступи проти зловживань церковної ієрархії випередили лютеранську Реформацію майже на століття й мали вирішальне значення для формування гуситського руху.
Походження та освіта
Гус народився в бідній родині на півдні Богемії та здобув освіту в Празькому університеті — одному з провідних інтелектуальних центрів Центральної Європи. У 1394 році він отримав ступінь магістра і розпочав викладацьку діяльність, швидко здобувши авторитет серед студентів і колег. У 1401 році Гус обіймав посаду декана філософського факультету, що засвідчувало його визнання в академічному середовищі.
Інтелектуальне середовище Празького університету
На початку XV століття університет був осередком гострих філософських і національних конфліктів. Німецькі магістри, які підтримували номіналізм, домінували в управлінні закладом, тоді як чеські викладачі тяжіли до реалістичної філософії та ідей церковної реформи. У цьому середовищі Гус ознайомився з працями Джона Вікліфа, які істотно вплинули на його світогляд.
Проповідницька діяльність і національний рух
З 1402 року Ян Гус очолив Віфлеємську каплицю в Празі, де проповідував чеською мовою. Це було принциповим кроком, спрямованим на залучення широких верств населення до релігійного життя. Каплиця швидко перетворилася на центр чеського реформаторського руху, а сам Гус — на його харизматичного лідера.
Конфлікт із церковною владою
Різка критика симонії, морального занепаду духовенства та продажу індульгенцій привела Гуса до відкритого протистояння з архієпископом Празьким і Римською курією. Після відмови підкоритися папським заборонам його було відлучено від церкви. Щоб уникнути накладення інтердикту на Прагу, Гус залишив місто й перебував у вигнанні, де активно займався літературною діяльністю.
Констанцький собор і страта
У 1414 році Гус прибув на Констанцький собор, скликаний для подолання Західного розколу. Попри обіцянки безпеки, його було заарештовано й засуджено як єретика. Відмова зректися своїх переконань призвела до страти на вогнищі 6 липня 1415 року. Його смерть стала символом боротьби за реформу церкви й спричинила глибокі релігійні та соціальні потрясіння в Богемії.
Іван Гудзенко
