Творча діяльність розпочинається з перекладів французьких романсів на голандську мову. До романтичних творів відносимо «Історію ван Тройєна» (нараховує 40 000 рядків). Переклад зроблений та доповнений автором із «Трої» Бенуа де Сент-Море.
Автор відмовляється від романтизму і обирає наукову та історичну працю аби просвітити фламандську та голандську знать. У 1266 році зявляється праця Марланта, направлена на виховання молодих князів «Heimelicheit der Heimelicheden» (використано з Арістотеля). До того ж багато чого запозичено із Denatura rerum в Кантімпре, доповнено з Historia sholastica Петра Коместора.
Якобом доповнювався метричний переказ історії Святого Письма названий Die Wrake van Jherrusalem у 1271 році (скористався працею Йосифа Флавія). Якоб також відомий як перекладач «Життя Святого Франциска» з латинської мови. Об’ємною працею у Марланта є Spiegel Historiale. У цій римованій світовій хроніці мають місце пропуски із доповненнями Вісента де Бове від Speculum Historiale.
У 1283 році починає працювати над твором і присвячує його для графа Флоріса V, але закінчити так і не зміг. Після смерті Якоба працю вдаєтьяс закінчити Людевійку ван Велтхему, брабантському священику.
Авторству геніального поета приписують твори: «На жаль, Мартін», переклад гімну Salve mea!, «Die Clausule var der Bible» (алегоричний вірш-прославлення Діви Марії), оплакування становища Святої Землі «Disputacie var onser Vrouwen ende var den helignen Cruce».
У 1291 році напсиав останній твір, який назвав «Var den Lande var Oversee». Праця виконана в момент падіння міста Акко, і представлена вона закликом до Хрестового походу, направленого на невірних, з гіркою скаргою про зловживання. Хоч фламандець Марланта залишався ортодоксом – католиком, його ніяк не могло сприйняти священство, особливо за вульгарну мову, якою на їхню думку перекладалася Біблія.
Пегас
