Згідно з текстом першого розділу «Діянь апостолів», Ісус протягом сорока днів після воскресіння з’являвся своїм учням, а потім вознісся на небо. Його вознесіння було видимим, і апостоли стали свідками того, як хмара — традиційний біблійний символ Божої присутності, сховала Його з поля зору. У Євангелії від Івана акт прославлення Ісуса представлено як миттєвий, відразу після воскресіння. В Євангелії від Луки опис схожий на той, що у «Діяннях», однак там відсутня згадка про проміжок у сорок днів. Сам факт Вознесіння також зафіксовано в Апостольському символі віри ранньому християнському віросповіданні, що використовувалося при хрещенні.
Богословське значення події
У християнському розумінні, Вознесіння є не лише фізичним підняттям Ісуса на небо, а передусім актом Його прославлення та входження у славу Отця. Ця подія позначає новий етап у стосунках між Христом і Його послідовниками: замість фізичної присутності — духовне єднання, замість земної близькості небесна опіка. Центральна богословська ідея полягає в тому, що Ісус вознісся, щоб зробити людей учасниками Своєї божественної природи. Таким чином, Вознесіння розглядається як завершення спасительної місії Христа, що відкриває шлях до участі в небесному житті.
Обряди та літургійна практика
Свято Вознесіння займає особливе місце в літургійному календарі. У західній традиції одним із важливих символів є погашення пасхальної свічки, яку вперше запалюють на Великдень. Це символізує завершення присутності Воскреслого Христа на землі. Хоча цей акт має ознаки прощання, але вся літургія пронизана темою радості й перемоги. Протягом десяти днів до П’ятидесятниці, в церковних богослужіннях, підкреслюється остаточний тріумф Ісуса над смертю і Його небесне царювання.
У середньовічній Європі церковні обряди набули також візуальних форм. У багатьох храмах під час святкування Вознесіння виконувалися театралізовані дійства: статую або розп’яття Христа підіймали через спеціальний отвір у даху храму, імітуючи піднесення на небо. Подібні ритуали мали виховне значення, даючи вірянам змогу візуалізувати біблійну подію.
Іконографія та художні образи Вознесіння
У християнському мистецтві Вознесіння стало поширеним сюжетом з V століття. У найдавніших зображеннях Христос зображено збоку, на вершині пагорба, простягаючи руку до Бога, який виходить із хмари, щоб підняти Його. Внизу апостоли зосереджено спостерігають за подією.
З часом іконографічні рішення стали складнішими. У мозаїках і фресках з’являються символи чотирьох євангелістів (у вигляді тварин), фігури жінок, які уособлення Церкви або представлення єврейської та язичницької спільнот.
Іван Гудзенко
