Угода передбачала відновлення зв’язків між церквою та державою, регулювала стосунки між Папою та Імператором, а також між католицькою церквою та світською владою в Священній Римській імперії. Вона також встановлювала правила призначення високопосадових осіб у церковній ієрархії та визнавала папство як остаточну інстанцію в церковних спорах.
Згідно з угодою, Папа зберігав право призначення високопосадових духовних осіб у церковній ієрархії, але ці призначення повинні були затверджуватися імператором. Це забезпечувало свободу вибору Папою своїх духівників, а також гарантувало світській владі певний контроль над церковними справами.
Однак, Вормський конкордат також був обмеженням для папства. Зокрема, угода обмежувала владу Папи у призначенні осіб на посади, які не були високопосадовими. Крім того, конкордат не вирішив деяких основних проблем між Папством та світською владою, таких як питання податків та юрисдикції. Незважаючи на це, Вормський конкордат став важливою підставою для подальшого розвитку стосунків між церквою та державою в Європі. У подальшому історії ці стосунки визначалися національними особливостями та політичними умовами кожної країни.
Наприклад, в Німеччині після Реформації стосунки між церквою та державою розвивалися в інших напрямках, але досі зберігаються елементи Вормського конкордату. У Франції в період Французької революції була прийнята конституція, яка розривала зв’язок між церквою та державою, але в подальшому відносини між ними були відновлені за підтримки Наполеона.
У сучасній Європі стосунки між церквою та державою регулюються законами та договорами, які враховують принципи світського управління та рівноправності різних релігійних груп. Однак, деякі проблеми, які виникають у зв’язку з цими стосунками, залишаються актуальними й досі.
Таким чином, Вормський конкордат був важливим історичним документом, який регулював відносини між церквою та державою в Священній Римській імперії. Він став основою для подальшого розвитку стосунків між церквою та державою в Європі.
Іван Гудзенко
