Внесок святого Павла до Нового Завіту: які книги він написав, а які – ні

Хоча святий Павло не входив до числа дванадцяти апостолів Ісуса Христа, його внесок у становлення християнської доктрини є одним із найважливіших. З 27 книг Нового Завіту від 13 до 14 традиційно приписуються Павлу, проте сучасна біблійна наука визнає лише 7 із них безумовно автентичними. Решта послань, ймовірно, належать його учням або послідовникам, які продовжували його богословську традицію.

Автентичні послання святого Павла

Сучасні дослідники виділяють сім послань, авторство яких безперечно належить апостолу Павлу:

1. Послання до Римлян
2. Перше послання до Коринтян
3. Друге послання до Коринтян
4. Послання до Галатів
5. Послання до Филип’ян
6. Перше послання до Солунян
7. Послання до Филимона

Ці тексти були написані між 50-ми та 60-ми роками нашої ери й відображають ключові аспекти Павлового вчення, такі як:

• оправдання вірою, а не ділами Закону;
• універсальність спасіння через Христа;
• роль Церкви як Тіла Христового.

Послання до Римлян: богословський фундамент християнства

Послання до Римлян (57 р. н. е.) — найважливіший твір Павла, створений у Коринті. На відміну від інших листів, адресованих конкретним громадам, цей текст має характер богословського трактату. У ньому апостол:

• аналізує зв’язок між юдаїзмом і християнством;
• доводить, що праведність досягається через віру в Христа, а не через виконання Мойсеєвого закону;
• розкриває концепцію всезагального гріха та благодаті.

Це послання стало основою для реформаційного вчення Мартіна Лютера та залишається центральним текстом у християнській теології.

Тексти, що приписуються Павлу

Деякі послання, хоча й написані від імені Павла, викликають сумніви щодо авторства. До них належать:

• Друге послання до Солунян (можливо, створене учнем Павла);
• Послання до Колосян (дебатується через відмінності в стилі);
• Послання до Ефесян (ймовірно, колективна праця ранньої церкви);
• Пастирські послання (1-2 Тимотію, Тита — написані пізніше, у II ст.).

Ці тексти відображають розвиток християнської думки після смерті Павла, але несуть його ідейний вплив.

Святий Павло сформував основи християнської теології, а його листи стали ключовими для розуміння Нового Завіту. Незважаючи на дискусії щодо авторства деяких текстів, його вплив на раннє християнство залишається беззаперечним.

Іван Гудзенко