Початок XIX століття став періодом глибоких політичних та соціальних потрясінь для Іспанської імперії, особливо її американських колоній. Війна за незалежність Мексики, що тривала з 1810 по 1821 рік, була результатом накопиченого невдоволення колоніальною політикою, соціальною нерівністю та впливом подій у Європі. Цей конфлікт не лише сформував майбутню державність Мексики, але й став визначальним моментом у боротьбі латиноамериканських народів за самовизначення.
Політичний контекст та початок повстання
У 1808 році вторгнення наполеонівської Франції в Іспанію призвело до повалення короля Фернандо VII та встановлення маріонеткового режиму. Ця подія дестабілізувала управління колоніями, оскільки іспанська влада втратила легітимність у очах місцевого населення. У Новій Іспанії (сучасна Мексика) посилилися суперечності між іспанськими чиновниками (пенинсуларес) та креолами — нащадками іспанців, народженими в Америці, які зазнавали дискримінації у владних структурах.
16 вересня 1810 року римо-католицький священик Мігель Ідальго-і-Костілья виголосив свою легендарну промову «Гріто де Долорес», закликавши до повстання проти колоніального гноблення. Його звернення знайшло відгук серед широких верств населення, зокрема серед індіанців та метисів, які страждали від експлуатації та податкового тиску. Початкові успіхи повстанців, такі як захоплення міст Гуанахуато та Вальядолід, демонстрували слабкість іспанської адміністрації. Однак стратегічні помилки, зокрема несподіване відступництво Ідальго від Мехіко, призвели до поразки повстання у 1811 році.
Друга фаза конфлікту та роль креолів
Після страти Ідальго керівництво рухом перейшло до інших лідерів, зокрема Хосе Марії Морелоса, який надав боротьбі організованіший характер. Він сформулював чіткі політичні цілі, включаючи скасування рабства та створення незалежної республіки. Проте до 1815 року іспанські війська, підтримувані консервативними креолами, зуміли придушити основні осередки опору.
Поворотним моментом став 1820 рік, коли в Іспанії перемогла ліберальна революція, що обмежила привілеї церкви та аристократії. Це викликало побоювання у мексиканських роялістів, які побоювалися втрати свого впливу. Керівник роялістських сил Агустін де Ітурбіде уклав союз із повстанцями, проголосивши План Ігуали (1821), який передбачав незалежність Мексики під владою монарха.
27 вересня 1821 року Армія Трьох Гарантій увійшла до Мехіко, офіційно поклавши край іспанському пануванню. Мексика стала незалежною імперією, хоча подальші внутрішні конфлікти визначили її республіканський шлях.
Іван Гудзенко
