Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри!
На третьому тижні після Зішестя Святого Духа, особливо в понеділок ми читаємо євангельську розповідь про земне служіння і проповідування Слова Божого Господом нашим Ісусом Христом, яке було звернене до єврейського народу.
На той час юдейське суспільство знаходилося в стані духовного занепаду і потребувало моральної підтримки від інших. До єврейського народу доносилось багато чуток про Ісуса Христа, Його проповідь, благочестиве і праведне життя по вірі, чудесні зцілення. Проповіді Христа Спасителя торкалися глибин людської душі, тому так багато народу з усіх міст і сіл йшли за Ним.
Він ні в чому і ніколи не відмовляв їм, бо грішне суспільство прагнуло бачити того істинного Месію, про Якого говорили старозавітні пророки, було записано у законі пророка Мойсея і писаннях. За Ним йшли ті, хто був духовно голодним і спраглим, бажаючи отримати духовну поживу і пиття, тобто через молитву і невичерпну благодать Святого Духа, наблизитись до Бога.
Люди приходили з усіх частин міста, щоб почути слова Вчителя і зцілитися від різноманітних невиліковних хвороб. Ісус Христос приймав цих подорожніх людей і співчував їм як істинний пастир, якому Отець Небесний доручив духовну паству Ізраїля – єврейський народ.
Як стверджує святий Іоан Золотоуст, Христос хоч і втішав далеких подорожніх і не бажаючи водити їх за собою, благословляє Своїх учнів йти проповідувати і зціляти хворих людей в Його ім’я.
Юдеї перетворилися на «виснажених і розсіяних овець, які не мають пастиря», а апостоли відігравали роль женців – вчителів, які б приготували єврейський народ до вступу у нове духовне Царство Месії – Христа. Вони мали попередніх вчителів – старозавітних священиків і левітів, яких у духовному відношенні Ісус Христос називав «сліпцями», але їхнє місце зайняли вже інші – книжники і фарисеї.
Перші – люди високоінтелектуальні, освідчені, добре розумілися у старозавітних книгах, зокрема в таких як Тора (або ж Закон Мойсея), Пророки (свідчення і одкровення про майбутнього Месію, Христа, Сина Божого), Писання (тексти у яких йде мова про Месію — Христа).
Другі – відокремлена релігійна спільнота в єврейському народі, знавці старозавітного передання, які вірили у духовний і матеріальний світ (небо і землю, ангельський і земний світ), рай і пекло, у воскресіння мертвих, любили ставити себе на показ перед людьми, славу Божу і велич замінили жагою до матеріального багатства.
Христос застерігає Своїх учнів від великої небезпеки – не уподібнюватися ні в чому книжникам і фарисеям, тому просить щоб вони молитовно випросили у Бога послати достойних працівників на жнива – людські серця, щоб посіяти зерно віри – Слово Боже.
Він посилає їх не просто так, а з важливою метою – спасти «загиблих овець дому Ізраїлевого», тобто єврейський народ, що був обраний Богом і якому було даровано обітниці і пророцтва про майбутнього Месію – Христа і Спасителя світу. В решті решт серед єврейського народу і народився Месія – Христос.
Учням Христа була передана влада і сила звершувати чудеса і вони отримали від Господа дар благодаті і тим самим даром повинні віддавати людям. Тому що благодать апостоли прийняли винагороду за їхні труди, а як дар Божий від Христа Спасителя.
Можемо навести приклад із життя святих угодників Божих, зокрема Козьми і Дем’яна, які за своє лікування не брали навіть срібла, за що їх Православна церква називає «безсрібниками» . Так як вони прийняли дар зцілення від Ісуса Христа, то в такий самий спосіб і віддавали людям належне, тобто лікували без матеріальної вигоди.
То ж стараймося йти за Добрим Пастирем – Ісусом Христом, беручи до уваги приклад Його життя, чудес, і таким чином через Нього зможемо успадкувати вічне життя.
Амінь !
Слава Ісусу Христу!
Ієрей Богдан Стрикалюк
