Адвентисти сьомого дня формують свою віровчення на основі численних докрин протестантського християнства, але вони також відрізняються від інших груп рядом унікальних переконань. Офіційно вони тринітарії, вірують у три особи Божества, але кілька разів у їхній історії ця доктрина ставала предметом серйозних обговорень, і деякі напрями адвентистського руху відкинули її. Історично адвентизм сьомого дня виник у період, коли протестанти розділилися на кальвіністів і армініанські табори: перші наголошували на приреченні та суверенітеті Бога, другі — на людському виборі та обранні Богом. Адвентисти сьомого дня віддали перевагу армініанському тлумаченню спокути Христа, вважаючи, що його смерть була «тимчасово й потенційно для всіх людей», хоча ефективна лише для тих, хто приймає її переваги.
Окрім наголосу на Другому приході Христа, адвентисти сьомого дня виділяються від інших християн двома іншими ключовими аспектами. По-перше, вони святкують суботу, а не неділю, вважаючи цей день, встановленим Богом відповідно до Біблії, невід’ємною частиною Божого вічного закону. По-друге, вони приділяють увагу своїй дієтичній практиці, уникуючи споживання м’яса та вживання наркотиків і стимуляторів, які вони вважають шкідливими. Вони виправдовують ці практики не лише з посиланням на Біблію, але й з точки зору богословських роздумів про те, що тіло є храмом Святого Духа, і його слід берегти.
Адвентисти, відповідно до своїх релігійних переконань, активно сплачують десятину, що призводить до високих щорічних пожертвувань на душу населення. Це фінансування дозволяє їм здійснювати широкомасштабні місіонерські та соціальні програми по всьому світу. З іншого боку, через своє небажання працювати в суботу, адвентисти періодично стикаються з дискримінацією на роботі. У Сполучених Штатах вони знайшли спільну мову з єврейською громадою для підтримки законів, що сприяють захисту святості суботи. Таким чином, адвентисти виявляються активними учасниками громадського та релігійного життя, здійснюючи вплив на законодавство і розвиток соціальних програм як у власній країні, так і в усьому світі.
Іван Гудзенко
