Важливою частиною духовного життя амішів є дотримання неписаного кодексу поведінки під назвою Ordnung. Цей кодекс регулює практично всі аспекти життя, починаючи від зовнішнього вигляду до ведення господарства. Ordnung допомагає амішам підтримувати єдність громади та захищати її від впливу зовнішнього світу.
Ще одним ключовим аспектом життя амішів є Meidung (уникання). Це практика соціального виключення членів громади, які не дотримуються встановлених правил або піддаються іншим формам гріховного поведінки. Meidung використовується як форма дисципліни та підтримання чистоти віри всередині громади. Вона наголошує на важливості колективного життя та взаємної підтримки.
Релігійні обряди та мова
Хоча офіційні релігійні доктрини амішів мають багато спільного з менонітськими, їхні обряди відрізняються своєю простотою та строгою дотриманістю традицій. Святе Причастя проводиться двічі на рік, і під час нього обов’язково практикується омовіння ніг як символ смирення та служіння один одному. Хрещення відбувається у віці від 17 до 20 років, коли молоді люди офіційно приймаються до церкви і стають повноправними членами громади.
Богослужіння амішів проводяться верхньонімецькою мовою, що відображає їхні європейські корені. У повсякденному житті вони використовують так звану пенсильванську голландську мову, яка є сумішшю верхньонімецької, діалектів німецької мови та англійської. Це дозволяє зберегти зв’язок з предками та підтримувати культурну ідентичність серед сучасних викликів.
Богослужіння проводяться по черзі в домівках членів громади або в коморах, які пристосовані для прийому великої кількості людей. Це підкреслює важливість сімейних зв’язків і взаємної підтримки. Для проведення богослужінь використовується спеціальний фургон, у якому зберігаються лави для сидіння, посуд для святкової трапези та інші необхідні речі.
Крім Біблії, аміші шанують «Дзеркало мученика»—книгу, яка розповідає про історію амішів, менонітів та анабаптистів, які загинули за свою віру. Це важливий елемент їхньої релігійної культури, що допомагає підтримувати пам’ять про минулі покоління та зміцнювати віру.
Іван Гудзенко