Передумови створення Вільної церкви Шотландії
Протягом 18 століття в Церкві Шотландії утворилися дві фракції — помірковані та євангелісти. Помірковані, що контролювали значну частину церкви, зосереджували свою увагу на громадській діяльності, культурі та зміцненні своїх позицій в суспільстві. Вони менше акцентували на суворих теологічних доктринах і були більш відкриті до впливу світської влади.
З іншого боку, євангелісти були суворими кальвіністами, які наголошували на важливості суворого дотримання Вестмінстерського віросповідання — документу, що став базою для реформатських церков Британії. Євангелісти вважали, що церква має бути незалежною від державного втручання, а конгрегації повинні мати право обирати своїх служителів. Це стало особливо актуальним у 19 столітті, коли зростало прагнення до більшої свободи релігійних громад від втручання уряду.
Одним із головних питань, що розділяло ці дві групи, було право патронату, яке було затверджене британським парламентом у 1712 році. Відповідно до цього права, багаті землевласники могли призначати священиків у місцеві церкви без згоди конгрегації. Це викликало незадоволення серед євангелістів, які вважали, що вибір служителя має належати громаді, а не зовнішнім впливам.
Протягом першої половини 19 століття напруженість між євангелістами і поміркованими продовжувала зростати. Євангелісти поступово посилювали свій вплив у церкві та наполягали на праві громад самостійно обирати своїх священиків, без втручання землевласників або держави. Але коли суди та британський парламент підтвердили право патронів призначати служителів, це стало точкою кипіння для євангелістів.
Кульмінація цього конфлікту сталася на засіданні Генеральної асамблеї Церкви Шотландії 18 травня 1843 року. Представники євангелістів зачитали заяву, в якій висловили свою незгоду з тим, що Церква Шотландії більше не може функціонувати як вільна і незалежна інституція через втручання держави. Після цього вони організовано залишили засідання та зібралися в іншій будівлі, де провели свою власну Генеральну асамблею, тим самим заснувавши Вільну церкву Шотландії.
Одним із лідерів цього руху став Томас Чалмерс, відомий теолог і соціальний реформатор, який був обраний першим модератором Вільної церкви Шотландії. Під його керівництвом нова церква швидко почала набирати популярність і вплив у шотландському суспільстві.
Незважаючи на великий моральний авторитет і підтримку серед певних кіл, нова Вільна церква Шотландії стикалася з багатьма викликами. Близько третини всіх служителів і парафіян залишили церкву Шотландії і приєдналися до Вільної церкви, однак вони втратили доступ до церковних будівель, майна і доходів, які надавала встановлена церква. У відповідь на це Вільна церква створила добровільні фонди, щоб підтримувати своїх служителів, будувати нові церкви, школи та забезпечувати місіонерську діяльність.
Одним із найбільших досягнень Вільної церкви стало заснування Нових шкіл, які були фінансовані парафіями та благодійниками. Ці школи давали можливість дітям з бідних сімей отримати освіту, що стало важливим кроком у розвитку шотландської системи освіти.
Вільна церква Шотландії, попри складні початкові умови, досягла значних успіхів упродовж кількох десятиліть свого існування. Її служителі активно працювали з бідними громадами, відкривали нові церкви та школи, проводили місіонерську діяльність як у Шотландії, так і за її межами. Вільна церква стала однією з ключових релігійних інституцій, яка формувала соціальну та культурну політику країни.
Під впливом змін у суспільстві та культурі Вільна церква поступово адаптувалася до нових умов, зокрема до змін у підходах до тлумачення Біблії. Це іноді спричиняло внутрішні конфлікти та розбіжності, проте церква продовжувала залишатися потужною силою, яка об’єднувала значну частину шотландського суспільства.
На межі 19 та 20 століть питання об’єднання між різними протестантськими групами Шотландії стало актуальним. У 1900 році Вільна церква Шотландії об’єдналася з Об’єднаною пресвітеріанською церквою, яка була заснована раніше внаслідок злиття декількох груп колишніх дисидентів. Це об’єднання призвело до утворення Об’єднаної вільної церкви Шотландії, яка стала великою релігійною організацією.
У 1929 році Церква Шотландії, після скасування патронату, також возз’єдналася з Об’єднаною вільною церквою, що стало важливим кроком у відновленні єдності в шотландському пресвітеріанстві.
Однак, не всі члени Вільної церкви погодилися на об’єднання з Об’єднаною пресвітеріанською церквою. Невелика група конгрегацій, переважно з гельськомовних районів нагір’я та островів, продовжувала існувати під назвою Вільна церква Шотландії. Вони зберегли свою незалежність і продовжують діяти донині як окрема релігійна організація.
Іван Гудзенко
