Вона стала фундаментом для розвитку власної культурно-історичної школи Шмідта, яка стала одним з найвпливовіших напрямів європейської етнології першої половини ХХ століття.
Журнал «Anthropos» і місіонерська етнографія
Однією з головних ініціатив Шмідта стала заснована ним у 1906 році серія наукових публікацій, журнал «Anthropos». Видання стало ключовим академічним майданчиком для поширення результатів етнографічних польових досліджень, які здійснювалися місіонерами його ордену в усіх куточках світу — від Нової Гвінеї до Західної Африки. У цьому журналі Шмідт поєднав місіонерську діяльність із науковим аналізом, тим самим інституціоналізуючи релігієзнавчі й етнографічні дослідження як важливу частину культурологічного знання. Видання швидко здобуло авторитет у європейській етнологічній спільноті.
Теорія культурного дифузіонізму
У післявоєнний період Шмідт спробував трансформувати ідеї Гребнера у глобальну концепцію культурного поширення. Він вважав, що людська культура розвивалася не ізольовано в окремих місцях, а поширювалася через вплив центрів культурного походження, звідки розходилися типові елементи соціального життя.
Особливу увагу він приділяв типології сімей і їх зв’язку з моделями існування, підкреслюючи, що навіть у примітивних суспільствах індивідуальна ініціатива могла мати вплив на соціальні структури. У цьому контексті Шмідт виступав проти чисто еволюціоністських моделей, стверджуючи, що поширення культури мало складні історичні маршрути, не зводячись до лінійного розвитку.
Релігієзнавчі погляди
Найвідомішою працею Шмідта є 12-томне дослідження «Походження ідеї Бога», 1912–1955. У ньому він висунув теорію первісного монотеїзму, твердження, що віра в єдиного Бога передувала політеїзму, і що монотеїзм є не результатом культурної еволюції, а найдавнішою формою релігійної свідомості. На підставі порівняльного аналізу міфів, вірувань та ритуалів корінних народів, він зробив висновок, що багато традицій, які вважалися політеїстичними, в дійсності зберігали у собі ядро віри в вищу істоту — прабатька, неба чи духа-творця.
Цю ідею він також розвинув у праці «Походження та розвиток релігії», 1930, яка стала популярною серед широкої аудиторії та сприяла поширенню ідеї про те, що релігійна етика та мораль не є винятковою характеристикою авраамічних релігій, а має універсальне коріння у первинних духовних уявленнях людства.
Шмідт залишив по собі величезний обсяг публікацій, багато з яких були написані зрозумілою мовою та спрямовані не лише на академічне середовище, а й на широку громадськість. Його підхід поєднував глибину наукового аналізу з місіонерським завданням, що викликало як підтримку, так і критику серед сучасників. Хоча згодом деякі його теоретичні моделі були переглянуті або піддані сумніву, його внесок у розвиток етнології, антропології релігії та діалогу між культурою і релігією залишається значущим.
Іван Гудзенко
