Цей факт свідчить про глибоко вкорінені гендерні стереотипи, які впливали на суспільне сприйняття жінок, які відхилялися від прийнятих норм. До 20-го століття термін «відьма» часто використовувався в принизливому значенні для опису жінок, які вважалися неприємними, антисоціальними або тими, хто порушував традиційні гендерні ролі. Цей термін також застосовувався до жінок, які намагалися зайняти позиції у сферах, де домінували чоловіки, що підкреслює його мізогінічний характер.
Історичний контекст: суди над відьмами та гендерна нерівність
Судові процеси над відьмами, які досягли піку в 16-17 століттях, були пройняті гендерною упередженістю. Жінки, які не вписувалися в рамки традиційних соціальних ролей, часто ставали об’єктами звинувачень у чаклунстві. Це було пов’язано з тим, що жінки вважалися більш схильними до «гріховних спокус» і менш раціональними, ніж чоловіки. В результаті тисячі жінок були страчені, а їхні імена залишилися в історії як символ несправедливості та гендерного насильства.
Цей історичний контекст вплинув на сучасне сприйняття терміну «відьма». Наприклад, у політичному дискурсі англомовних країн таких жінок, як Маргарет Тетчер чи Гілларі Клінтон, їхні критики часто називали «відьмами», щоб принизити їхні досягнення та дискредитувати їхню діяльність. Така практика свідчить про те, що термін «відьма» використовується виключно щодо жінок, що підкреслює його мізогінічну природу.
Феміністичний рух та повторне присвоєння терміну «відьма»
У 20-му столітті термін «відьма» набув нового значення в контексті феміністичного руху. Деякі жінки-феміністки почали використовувати цей термін як форму самовизначення, перетворюючи його з інструменту приниження на символ сили та опору. Цей процес, відомий як «повторне присвоєння», супроводжувався визнанням історичних страждань жінок, звинувачених у відьмацтві.
Однією з перших, хто звернув увагу на цю тему, була американська феміністка першої хвилі Матильда Джослін Гейдж. У своїх працях вона висловлювала співчуття жінкам, які стали жертвами судових процесів над відьмами, і підкреслювала, що ці переслідування були формою гендерного насильства. Пізніше, під час другої хвилі фемінізму, активістки почали відкрито називати себе відьмами, використовуючи цей термін для підкреслення своєї незалежності та боротьби з патріархальними структурами.
Іван Гудзенко
