Образ у Одкровенні Івана
Іван Богослов, перебуваючи у вигнанні на острові Патмос, отримує видіння Вавилонської блудниці від ангела. Вона описана як жінка, що сидить на червоному звірі з сімома головами і десятьма рогами. Жінка одягнена у пурпур та червоний одяг, прикрашена золотом, дорогоцінним камінням і перлами. Вона тримає золоту чашу, повну «гидот» і «нечистот» її розпусти. Важливо зазначити, що ця жінка п’яна від крові святих і мучеників Ісуса, що підкреслює її зв’язок з переслідуванням християн (Об’явлення 17:3–6).
Історичний контекст Вавилона
Вавилон, місто, відоме своєю могутністю та величчю, вже давно служило символом зла в єврейській та християнській традиціях. Пророки, такі як Єремія та Ісая, передбачали падіння Вавилону, прирівнюючи його до зруйнованого міста, що стало «жахом для народів». Вавилон також згадується як «вірне місто», яке стало розпусницею (Ісая 1:21). Ці старозавітні пророцтва підкріплюють подальші образи у Одкровенні, де Вавилонська блудниця постає як ворог богообраного народу та осередок ідолопоклонства.
Символіка та ототожнення з Римом
Хоча в Одкровенні використовуються образи Вавилона, ця блудниця не обов’язково уособлює саме стародавнє місто, яке впало під рукою Кіра Великого в 539 році до н.е. Натомість, вона часто сприймається як символ імперського Риму – головної загрози для перших християн. Сім голів звіра, на якому сидить Вавилонська блудниця, ототожнюють із Сімома пагорбами Риму, відомими серед сучасників і навіть зображеними на тогочасних монетах. Також багато ранніх християнських авторів пов’язували Рим із пророцтвом про кінець світу, згадуючи його як «четверте царство» з Книги Даниїла, що врешті буде знищене Царством Божим.
Для багатьох ранніх і пізніх християн Вавилонська блудниця стала метафорою Риму – «великого міста, що панує над царями землі» (Об’явлення 17:18). Її занепад, описаний у Одкровенні, став передбаченням падіння цього імперського міста і встановлення нового божественного порядку.
Різноманітні інтерпретації
Вавилонська блудниця є неоднозначною фігурою в християнській думці. Деякі християнські секти трактують її як Єрусалим або символ нехристиянських релігій і сучасної культури. Дехто бачить у ній уособлення конкретних націй або систем. Вона також може символізувати фальшиву релігію або світогляд, який дозволить антихристу захопити владу перед Страшним судом.
Вплив на мистецтво та культуру
Образ Вавилонської блудниці також знайшов своє місце в історії мистецтва. Одне з найвідоміших зображень належить Альбрехту Дюреру, який у серії гравюр на дереві «Апокаліпсис» (1496–1498) представив блудницю верхи на сімоголовому звірі в італійському вбранні XV століття. Ця картина відображає її силу та розбещеність, підкреслюючи апокаліптичну загрозу, яку вона несе.
Вавилонська блудниця є складним символом у християнській есхатології, який об’єднує історичні реалії та теологічні концепції, відображаючи конфлікт християнства з язичництвом і світською владою.
Іван Гудзенко
