Археологічні свідчення культу
Важливим джерелом для вивчення раннього культу Васудеви є напис II століття до нашої ери, знайдений у Беснагарі неподалік Відіші (сучасний штат Мадг’я-Прадеш). У цьому написі йдеться про встановлення колони з образом міфічного птаха Гаруди, який виступає ваханою та символом Вішну. Колону спорудив індо-грецький посол Геліодор, що сам називав себе «бхагаватою», тобто відданим шанувальником божества. Цей факт свідчить про міжкультурний характер раннього вайшнавського руху, а також про поширення культу Васудеви серед різних етнічних і політичних груп.
Розвиток релігійних уявлень
У найдавніших частинах епосу «Махабхарата» образ Крішни ще не завжди сприймався як беззаперечно божественний. Він постає радше як герой, мудрець і воїн. Проте вже в період створення «Бхагавад-гіти» (І–ІІ століття н. е.) його статус кардинально змінюється. У цьому тексті Крішна постає як втілення Вішну, а ім’я Васудева стає символом вищої божественності.
Поєднання історичної постаті героя епосу з космічним образом верховного бога стало вирішальним для формування індуїстського теїзму. Це заклало основи подальшої догматики вайшнавізму та визначило релігійну практику мільйонів віруючих упродовж століть.
Значення для індуїзму
Культ Васудеви-Крішни відіграв ключову роль у становленні індуїстської релігійної філософії. Він поєднав у собі елементи героїчного епосу, богословської доктрини й народного поклоніння. Згодом цей рух еволюціонував у складні богословські системи вайшнавізму, які поширилися по всій Індії та вплинули на культуру, літературу й мистецтво.
Васудева уособлює перехід від племінного культу до універсального теїзму, що підкреслює його виняткове значення для історії індуїзму та релігійної думки загалом.
Іван Гудзенко
