Чистота в контексті варн не означала вродженої якості людини, а стосувалася відповідності її поведінки встановленим ритуальним нормам. Мета цього поділу — підтримувати порядок і баланс у суспільстві. Відхилення від норм ритуальної поведінки розглядалися як загроза соціальній стабільності, а їх дотримання забезпечувало гармонію між групами.
Кастова система і відмінність від варн
Паралельно з варновим устроєм існувала кастова система, або джаті, яка була більш локалізованою та практичною формою соціальної організації. На відміну від варн, каста визначалася не лише ритуальними нормами, а й конкретними правилами повсякденного життя: шлюбами лише всередині групи, харчовими обмеженнями, регламентацією соціальних контактів.
Хоча варна і каста мали спільні риси, вони не були тотожними. Варна залишалася радше ідеологічним і символічним поділом, тоді як каста безпосередньо визначала реальні соціальні зв’язки та ізоляцію окремих груп.
Соціальна модель та історичне розширення
Класична схема чотирьох варн — брахмани, кшатрії, вайш’ї та шудри — ніколи не існувала в реальності як абсолютно чітка система. Історичні джерела, зокрема «Манусмріті», описують численні соціальні групи, які виникали внаслідок змішаних шлюбів між представниками різних варн. Прикладом є сута — діти батька-кшатрія та матері-брахманки.
З плином часу до варнової схеми неофіційно додали п’ятий клас — панчама («п’ятий»). До нього відносили так званих «недоторканних» та інші групи, зокрема племінні народи, які перебували поза традиційною варновою структурою. Їх називали аварною, тобто безкласовими. Це розширення показує, що індійське суспільство прагнуло вписати навіть маргінальні групи в загальну соціальну модель, хоча й зберігало їхню ізольованість.
Взаємозв’язок варни і касти
Варна та каста перебували у складному взаємозв’язку, який змінювався залежно від регіону та історичних обставин. Існували випадки, коли групи змінювали свій статус, прагнучи піднятися у соціальній ієрархії. Наприклад, деякі спільноти намагалися здобути статус брахманів через суворе дотримання ритуальної чистоти, відмову від м’яса та перехід на вегетаріанство.
Водночас реальна соціальна практика часто не збігалася з варновою теорією. Людина могла належати до варни брахманів за народженням, але не виконувати жодних релігійних функцій. Подібно до того, як прізвище «Бішоп» у сучасному світі не означає церковного сану, так і брахман на ім’я Тріведі міг не знати Вед. Історія знає приклади воїнів-брахманів, як Дрона з «Махабхарати», а деякі династії правителів, зокрема Паллави, наголошували на своєму брахманському походженні. У сучасній Індії соціальні бар’єри між варнами значною мірою розмиті: шудра може стати науковцем чи урядовцем, а брахман — займатися бізнесом або ремеслом.
Академічна критика та сучасне розуміння
Сучасні дослідники піддають сумніву універсальність варнової моделі. Історик Ніколас Діркс у праці «Касти розуму» (2001) наголошує, що ідея про варну як універсальний принцип соціальної організації всього індійського суспільства виникла саме в період британського колоніального правління. До цього часу варна слугувала радше релігійно-ідеологічною рамкою, ніж всеохопною соціальною класифікацією.
Сучасна Індія офіційно відмовилася від дискримінації на основі касти чи варни, хоча в деяких регіонах ці поділи все ще впливають на соціальні відносини, шлюбну політику та культурні практики. Державні програми підтримки для представників колишніх «недоторканних» та відсталих каст є спробою компенсувати історичну нерівність, але дискусії про реальний вплив цих заходів тривають.
Іван Гудзенко
